Хай у житті я безтурботний і бездумний,
та лише вчинкам вірю. Не словам.
«Розлуки рваних ран лиш час лікує…» -
народний поголос твердить? Ніяк!
Бува, розлуки наші не забути,
якщо розвела доля по життю,
і вовком хочеться завити
на схилі тих років - такі думки живуть.
Мости спалити і повернення немає,
а рани ниють і болять.
Бо «гори злата, літ багатства
і спокою душі немає!» - Бог сказав.
Любов колишня - лиш уламки щастя
нам воєдино не зібрать. Таке життя.
Бо на частини так розрубано багато,
що мрії, мов мотузкою, ніяк нам не зв'язать.
Обманом час лікує душу! Достеменно!
Спокійним добре, в кого лише мертвий сон.
Колишня пам'ять - це вантаж на плечі
для тих, хто ще живий і був закоханий ізнов.
- «ДАЛЕКЕ ВІДЛУННЯ МАЙБУТНЬОГО»
ЧАС - ЛIКИ!
© Copyright: Петр Скорук, 2024
Свидетельство о публикации №224082600474
Свидетельство о публикации №224082600474
Рецензии