Борзописець

 

     Духовна деградація письменництва і, вибачте, нації.
     Уявіть гіпотетичну країну, назвемо її Дурендо-Обманія, де царює зверх освічений версифікатор Клоун Брехунець, який роздає хмизини  власної графоманії своїм клоунам-холуям для ковтання бруду. Причому керуючись виключно міркуваннями особистої відданості. Він далекий від культури, - у нього гарячкове марення писання. Сам книжки строчить, від цього сам пісяє окріпом, але потім сам не читає. Та й іншим не радить – він рефлексує і знає, що у книзі може бути не собача брехня, не задні баляндраси-думки. А від неї – все зло та загроза стабільності і покою.
     Його книга – ілюзорна тканина тексту, словесна ахінея і нафталінові экзерсіси! Не глибинна філософія, не закодована мудрість, а плагіаторська абракадабра,  емоційна  турбуленція і лінгвістична  мастурбація. Це стагнація розуму.
     Надіюсь, Брехунець стане борзописцем з унітазу небіжчиком.


- «ДАЛЕКЕ ВІДЛУННЯ МАЙБУТНЬОГО»