Його жiнка. Продовження

             Мені не хотілося вірити, що можливо так різко, на 180 градусів, змінитись, хай за довге життя.
             ВОНА звинувачувала ЙОГО в меркантильності, що ВІН не гребував отримувати від неї подарунки, які йому висилала, зокрема, одяг, відпочивати за ЇЇ рахунок, коли ВОНА знімала на Чорному морі пансіонат, запрошувала ЙОГО та ВІН користувався всіма послугами та благами відпочинку, безкоштовно...
             Не знаю, але я цьому не вірила та не хотіла вірити. Мій друг би такого собі не дозволив. Це було нижче за його власну гідність. Альфонсувати за рахунок покинутої жінки ... Не вірю! І НІКОМУ НІКОЛИ НЕ ПОВІРЮ!
             Мені здається, ВОНА просто очорнила ЙОГО в моїх очах, щоб, не дай БОГ, не позарилась! Але ефект від її старань вийшов зворотним. У мене виник інтерес: ближче дізнатися і в усьому розібратися. Відокремити "зерна від полови".
             Не могла людина, яку я поважала, любила своєю першою ніжною, нехай нерозділеною, любов'ю так змінитися і хоча ми з ним багато років не бачилися, але я знала, що це не той типаж. Це люди зі стрижнем, "найчесніших правил". ПРАВИЛЬНІ ЛЮДИ...Або я зовсім ні в чому і ні в кому не знаюся.
             Нарешті приїхала моя подружка та колега Ніночка. Попередньо я обговорила ситуацію і ця ДАМА погодилася вислухати НІНУ та допомогти, якщо зможе. Так як вона в скайпі знаходилася майже цілодобово, то не склало особливих труднощів поспілкуватися з нею в день Ніниного приїзду. Підключившись, я залишила їх наодинці, нехай порозмовляють. Правда, представивши їх одна одній, зморозила: "Хочу познайомити Ніну з нашим спільним ДРУГОМ, як думаєш, блондинки у його смаку, сподобається?"  Сказала жартома, не думаючи про далекосяжні наслідки... Я готувала частування подрузі, накривала на стіл, а вони розмовляли ... тет-а-тет ... Краєм вуха чула окремі фрази, як ВОНА хвалила німецький спосіб життя, як їй там подобається, що щаслива і влаштована, задоволена за своїх дітей, у них теж все добре, є віра в завтрашній день, у надійне майбутнє... Обіцяла знайти моїй подрузі кавалера та допомогти з роботою. Заливалася соловейком, як все чудово, хоча мені розповідала про величезний, за нашими мірками, непідйомний, борг за взятий у кредит двоповерховий будинок-особняк, який вимірювався в сотнях тисяч євро, що не має можливості навіть зуби вставити, підлікуватися так там дорого, доведеться їхати на малу батьківщину... У Німеччині здоров'я коштує набагато дорожче. На мить мені здалося, що каже зовсім інша дама, а не та, з якою я звикла спілкуватися. Сьогодні говорила оптимістично налаштована людина, а не вчорашній песиміст. Разючі зміни!
                Я покликала подругу до столу, вибачившись перед її співрозмовницею. Та ж запропонувала випити "на брудершафт", хоча через комп'ютер це неможливо. Ми підійшли до камери з келихами шампанського, ВОНА налила чарку горілки. Імпровізовано цокнулися ... перед камерою. І тут сталося непередбачене, ВОНА раптом заплакала! Щойно сватала Ніну зірватися з насидженого місця і летіти стрімголов у невідомість, на чужину... А виявилося, вона бажане видавала за дійсність. І нічого хорошого там вона не має. Чужі вони для тієї землі не прийняті тим суспільством. Вони навіть не німці по крові, а українці. І це не їхня історична батьківщина. І нічого їм там не світить. Вони завжди будуть ізгоями, відчуватимуть і відчуватимуть свою неповноцінність... Там менталітет зовсім інший.
                Розпрощавшись, ми з подружкою довго не могли прийти до тями. Дивлюся, на Ніну це так подіяло, що вона засумнівалася у своєму бажанні кудись їхати, хоч вона німкеня і там її історична батьківщина. Адже, недарма кажуть: "Де народився, там і став у нагоді!" А Ніна народилась тут, в нашій рідній, квітучій УКРАЇНІ.

ДАЛІ БУДЕ.