Сiно-солома

Сіно-солома

Бути твоїм фанатом – можна. Але мені невідоме це поняття на практиці. Захоплюватися, увлєкаться, шаленіти, прагнути – ось ці поняття відомі, ці відчуття знаю

Пам’ятаю, як одразу майже, протягом декількох днів від нашого вайлуватого та хиткого побачення, намалював таку-сяку картину про тебе. Щось там груди чи сосок.
Недавно натрапив на неї. Кольористо, до гуашості барвисто – але незручно ні перед собою, ані перед тобою. Скажімо так: розглядання – це не до тебе.

«Сіно-солома»: так нам на фізкультурі, до самого кінця 4 класу казала вчителька, коли хтось плутав право-ліво чи щось таке.

Твої твори – вартісні, вони варті, щоби ними захоплюватися – щиро. Хоча більш теперішні – сприяють лише злобній втомленій ухмілці, недитячому реготу, слинявим хіхіканням – читаючи за туалетами чи в ординаторських-кампусах тільки при своїх.
Ні. Обожнюю твої «Бірюзову Сову» та «Нежіночий Роман».
«НР» і взагалі – вершина опус-магнум, по якому можна робити зріз власного авторства. Це – вона, оце – не іспорчене і живе Її. А дальше – так, іграшки для публічної наглості.

Чи хотіла би ти написати анотацію на якусь із моїх книг-концептів, на вибір? Хотілося б втілити.
Впевнений, це буде неожиданний вибір.

*пісня-настрій для твору Metallica “ The Shortest Straw”