по вчинкам чи бездii

Буддисти все-таки праві в своїх баченнях "нікому не нашкодь", праві перед всіма
Згадувалося мені, про те, як вони ходять з віничками поперед собою, щоби прибрати зі свого шляху випадкову живність, щоби не нашкодити, не знищити нікого, НІКОГО.
Бо всяка живність чи предмет - вмістилище душі.
Хтось пройшов якись шлях і явився в ЦЕЙ світ в вищій духовній подобі, а хтось іще тільки почав або заново почав, або прийшлося робити ці кроки в саме такій формі. В кожному вмістиліщі Триєдинства, а може Дво, а може Єдиності - свої завдання та чіткі цілі свого існування.
Ти - і є Світ. Світ - в тобі. Будь.
А "світ" - від скорочене означення повного, ємкого поняття "СВІТЛО", звісно що - справа не в яскравості.
Праві, безтеменно.

Та мої слідування світлому шляху вже давно віддалилися від належної Чистоти Шляху.
І от, задумався: міру "можна-не можна", "край-за край" хоч і встановлюємо протягом всього життя, часто змінюючи мірки дозволеності - які всього лиш УМОВНОСТІ для непросвітлених та відчужених вищим розумінням основ.

Іще треба розбиратися, розбиратися для себе: чи рівні втрати, чи не непомірні між погибеллю черв'ячка, жучка, пташки, кота, коня, людини, рослини.

От.