Сонет У. Шекспира 121

1.
Чи краще підлим учуватись, ніж  у повазі?
Якщо ж таким не бути, то дорікнуть тобі,
Й насолода втрачена навік в такому разі,
З  пихатістю вважають всі дурні у голові.

По нашим дуже скромним чи сміливим відчуттям?
Ні, за думками інших цих, чи безгрішних всіх!
Навіщо їх брехливим, втраченим і злим очам
Розпещувати, чи прославляти підлий гріх?

Вітати чи мою нестримну і гарячу кров,
Чи говорити варто про мої місця слабкі,
Щоб шпигунам всім бути слабшими все знов і знов?
Я добре думаю, та  потрібні злі чутки.

Ні, я такий, який я є! А судді всі криві,
Коли я буду знов прямим, давно в них душі злі

2.
Коли не підлий ти, то терпиш пересуди.
Коли повинен ти не так, як  жити хочеш,
Вважають так, як вимагають, мають  люди
На інший погляд хижих й  корисливих очей.

Могли б мої хвалити блазні хвилювання
Чи осуджувати поверховість дій, коли
З їх точки зору зло – добро в моїм сприйманні?
Я зараз є – як є. Й стріли направлять вони
В мої тенета ,- не сплять ті рушії війни,-
В  солодкий гріх, чим примножують  гріхи свої:
Я може, рівний,  -  криві ж вони.Чи  праві ми?
Не  розумом  засуджувати  хід справ моїх.

Поки невірно, - на землі всі люди злі,
В пекельнім злі живуть і злом народжені.


'Tis better to be vile than vile esteemed,
 When not to be receives reproach of being,
And the just pleasure lost, which is so deemed
 Not by our feeling but by others' seeing.
 For why should others' false adulterate eyes
 Give salutation to my sportive blood?
 Or on my frailties why are frailer spies,
 Which in their wills count bad what
 I think good?
 No, I am that I am, and they that level
At my abuses reckon up their own;
 I may be straight though they themselves be bevel
; By their rank thoughts my deeds must not be shown,
Unless this general evil they maintain
: All men are bad and in their badness reign.

Sonnet 121 by William Shakespeare в оригіналі