Улітають лелеки на південь
У блакитну прозорість – у путь,
Машуть крилами, начебто кличуть,
Наче мене з собою зовуть.
В небі, зовсім по-літньому синім,
Ні єдиної хмарки нема.
На лелек, подивившись, згадала,
Що існує легенда одна.
Говорять, що звиваючи гнізда,
Людям щастя лелеки несуть,
Що під стріхою тою ніколи
Горе, сльози гніздо не зів'ють.
Чи легенда, чи правда – не знаю,
А здається мені щось порой,
Що до цього ще часу лелеки
Не створили гнізда наді мной.
***
© Copyright: Елена Сибиренко-Ставрояни, 2024
Свидетельство о публикации №224091900856
Свидетельство о публикации №224091900856
Рецензии