см х, точно гр х

- Через п'ятдесят метрів поверніть праворуч, - послужливо сказав навігатор. Дощ тихо тарабанив по даху, і я вів машину по одній з вулиць спального кварталу, вишукуючи потрібний будинок.
- Може, візьмемо з них подвійну таксу? - позіхнувши, запитав Серьога.
- Можна, - відповів я, намагаючись розгледіти крізь пелену дощу номер будинку, який ми проїжджали. Навігатор навігатором, але краще його перевіряти, а, то буде як в минулий раз, коли він нас завіз взагалі в інший район.
- Вони ж там уже в гімно бухі, так?
- Судячи з голосу дівчини, що нас викликала, так, - відповів я.
- Ти їм сказав, що за терміновий виклик тариф більше? - схвильовано запитав Серьога.
- Так, сказав, - роздивляючись околиці, вимовив я.
- Слухай, якщо там дівки вже все, в говніще, так може того їх, - він зробив кілька непристойних рухів тазом. - Зрозуміло, якщо вони самі не проти.
- Подивимося, - відповів я. У нашій роботі, якщо чесно, подібне не рідкість. Як-не-як, для чогось подібного нас і викликають. Просто не всі готові навіть під градусом перейти межу і продовжують контролювати себе. Але бувають випадки.
До речі, забув сказати, працюємо ми з Серьогою стриптизерами. І програма у нас специфічна. Серьога у нас зображує нечистого. Чорта, демона, диявола, кого хочете! Я ж зображую священика. Працюємо за такою схемою: спочатку Серьога влаштовує виставу та немов «вселяється» в одну даму, а я вже виганяю нечистого. Як ви розумієте, все це зводиться до банального еротичного танцю двох самців навколо однієї, не завжди тверезої, дами. Але не завжди тверезим дамам таке подобається! Так що без роботи ми не сидимо.
І сьогодні ось нас терміново викликали допомогти одній грішниці знову стати праведницею. Але як же бідному священнослужителю обійтися без допомоги свого лукавого друга? Кадило крутиться, лавеха мутиться! У нашому випадку, крутиться не тільки кадило.
З горем навпіл доїхали до потрібної адреси. Виходимо, оглядаємося. Серьога захопив сумку з «інвентарем». Дивлюся, біля під'їзду стоїть дівчина в чорній сукні футлярі. По святковому одягнена! Підходимо.
- Здрастуйте, не нас чекаєте? - питаю.
- А ви священик?! - з надією в голосі запитує у відповідь вона.
- Ну, так, - посміхаючись зовсім тридцять два, заявляє Серьога.
- А ряса ваша де? - здивоване запитує дівчина, розглядаючи нас.
- Не моя, а його! - киває на мене Серьога. - І тут вона, - потряс він сумкою, - не їхати ж по місту в ній! Зараз переодягнемося і проведемо обряд як треба!
- Ой вибачте! - вигукнула вона, відкриваючи двері в під'їзд. - Просто ми вже зачекалися! Район у нас тут такий, вічно всі плутаються. То кур'єр загубиться, то ось ви. Я вже дзвонити хотіла, чи не загубилися.
- Та нічого! - кажу я. - Головне, що доїхали!
- Це так! - відповіла дівчина, піднімаючись по сходах. Я навіть задивився на її попку, обтягнуту чорною матерією спідниці.
Квартира, куди ми йшли, була на другому поверсі.
- Ви вже вибачте, що ми у квартирі все проводимо, - тихо промовила вона, коли ми увійшли. - На вулиці дощ, самі бачили.
Ми трохи очманіли із Сергієм. У нас, звичайно, всяке бувало. Але щоб на вулиці, так серед біло дня! Капец, все, допились дівки до ручки. Хоча, в будинку тихо. Вгамувалися і чекають, чи що?
- Так нам, якщо чесно, у квартирі якось звичніше, - розгублено вимовив Серьога.
- Та й зручніше, - підтримав його я. - Навіщо сусідам це бачити. Як-не-як, це процедура приватна.
- Ось! - надихнулася дівчина, - і я всім це кажу, але ж ні! Треба назвати всіх! І сусідів! Але тут все пристойно, тільки близькі. Вузьке коло, так би мовити.
Вузьке коло, і на тому спасибі! Прав Серьога, з них треба брати по повній! А по можливості ще дерти! Брати і дерти!
- Нам би переодягнутися, самі розуміє, - сказав я.
- Ах, так, так! - заголосила дівчина і відкрила нам двері у ванну. - Будь ласка! Я буду чекати в кімнаті.
- Так, звичайно, ми миттю! - вимовив Серьога і швидко затягнув мене в ванну.
- Беремо подвійний тариф! - прошепотів він, закривши двері.
Я лише мовчки погодився. Швидко переодягнувшись, я вийшов. Це Серьозі треба марафет навести. Так би мовити, диявольський вигляд відтворити на обличчі та інших частинах тіла. Мені простіше: труселя натягнув концертні, рясу зверху натягнув, хрест повісив і, так би мовити, з богом!
- Отче, - виглянувши з дверей в кімнату, сказала та дівчина. - Чого ж ви стоїте?! Проходьте!
- Та я це, - почав я, - спочатку повинен мій колега, потім я вже.
- Нічого страшного! - прошепотіла вона, затягуючи мене в кімнату. - Почнете без свого помічника! Час! Люди чекають!
Я хотів сказати, що це не за сценарієм, але було вже пізно. Я стояв в кімнаті, двері зачинилися і всі присутні мовчки дивилися на мене.
- Здрастуйте, - посміхаючись, сказав я, обводячи всіх глядачів поглядом поки не помітив маленьку деталь, що стоїть прямо посеред кімнати. Це була труна! Трясця, курво, справжня труна з молоденькою дівчиною всередині. І тільки зараз до мене дійшло, чому в будинку так тихо, чому дівчина, яка зустрічала нас, в чорному (як і інші гості), і чому вона нас квапила. Винуватиці урочистості, так би мовити, поспішати вже нікуди, а ось іншим як би є. Родичі сиділи та дивилися на мене. Попереду їх чекала довга поїздка на цвинтар, потім середньої руки їдальня з поминальним обідом, але спершу відспівування. Юнаки, дівчата, кілька людей середнього віку і пара інша старих сиділи та чекали, поки дурна посмішка зійде з мого обличчя, і я почну обряд.
А я стояв і не знав, що сказати. Це були поминки! Реальні поминки! Не знаю, куди нас викликали, але приїхали ми точно не на ту адресу. І батюшка, трясця ж йому, явно запізнювався! Але ж що йому треба було? Просто приїхати раніше нас. Ні, навіть не так, приїхати хай не з нами, але на пару хвилин пізніше нас. Адже ми ще хвилин п'ять переодягалися. Але ні, не доля.
- А ось я! - заходячи в кімнату, вигукнув Серьога. Я вже хотів його зупинити, але Серьогу було не зупинити!
- Опа, панночка! - побачивши покійницю, вимовив Серьога і спритним рухом застрибнув на труну. Наявність її в кімнаті анітрохи не збентежило Серьогу. Навіть навпаки.
- А я Вій! - продовжив він, виляючи задом прямо над мертвою дівчиною. - Піднімете мені повіки!
Звичайно, в червоних трусах з вогненним принтом, лискучою від крему шкірою і з червоними з підсвічуванням ріжками на голові він ніяк не був схожий на Вія, але його фантазія вже мчала кудись на околиці всесвіту.
- Давай, крихітко, пали! - кричав він покійниці. - Простягни ручку, візьми нечистого за «кінець»!
Що він тільки не витворяв на бідній покійниці! І крутився, і звивався, і танцював. Ось тільки вона ніяк не реагувала. І тут до нього дійшло...
Серьога в шоці, гості в шоці, а я стою і думаю: «Хоч би вона зараз з мерців не повстала».
- Святий… отче, - ледве видавив з себе Серьога, - рвемо кігті!
І вилетів кулею з кімнати та квартири. Я лише кинувши коротке «Вибачте», рвонув за ним, прихопивши наше барахло з ванної. Загалом, бігли ми стрімголов. На подив, навздогін нам ніхто нічого не кричав, але ми вирішили, що краще звалити звідти швидше. Взагалі, реакція гостей була дивна. Тут два клоуни таке влаштували на поминках їх родички та знайомої, а вони сидять і очманівши на все це дивляться. Хоч би одна людина обурилася, підскочила, по морді врізала, так ні! І хто ще збоченець, га?
Уже в машині, перевівши дух, Серьога сказав:
- А дівка-то в труні красива лежала. Була б жива, я б з нею таке влаштував.
- Ти з нею з мертвою ТАКЕ влаштував! - тільки й зміг вимовити я.
Через мить машину розірвало від нашого дикого ржачу! Іржали ми довго, їдучи в далечінь крізь пелену дощу.

PS
За дверима ще не вщух тупіт швидко віддаляючись кроків, як старенька бабуся, чия онучка якраз лежала в труні, обвівши важким поглядом усіх присутніх, сказала:
- Коли помру, щоб мене так само відспівували! Ясно?!