Дитячi витiвки. 2

           У мене була шикарна чорна натуральна шуба (цигейкова), вона дісталася мені у спадок від старшої сестри Валентини, тобто була у вживанні років 5, але мама казала: "Цигейка - це вічне...", натякаючи, що її і молодша сестра після мене доношуватиме. Так, ми тоді довго носили речі. Їх підганяли під зріст, але не обрізали, а тільки підшивали, випускаючи при необхідності скільки необхідно під дитину, що підросла. І в цій шубі, катаючись по льоду, який ще не замерз на глибині, я провалююся до пояса. А мороз того дня був міцний. Ледве видерлася і йду додому так важно та гордовито, у новій, для мене, шубі і не бачу, що внизу вже бурульки стали замерзати. Проходжу повз млин, а робітники кричать: "Дівчинко, бігом додому до мами, бо замерзнеш і захворієш !" Але я доважничала до самого будинку, а потім мене бабуся з мамою почали розтирати спиртом, щоб не захворіла.
Обійшлось.

            ************

            До моїх 8 років бабуся Дарина, мамина мама, мешкала з нами. Вона була глибоко віруючою. А нас, у школі, вчили бути атеїстами, ні в що не вірити. Підглядала, як бабуся молилася перед сном, читала довгі молитви, вималювала нам щасливу долю та довге радісне життя. Це я, як пазли, складала окремо почуті слова у свою молитву, сподіваючись, що знадобиться. І знадобилося. Мама була дуже суворою і любила дисципліну. Сказала, що вдома бути о 7-й вечора, хоч "застрелися", але треба бути. Якось загулялася з дівчатами на верхній вулиці, стало темніти. Час чомусь так швидко летів. Як зараз, в ІНТЕРНЕТі. Заходиш на п'ять хвилин, не встиг озирнутися... години дві минуло. Біжу додому, згадую бабусині молитви і хрещусь шалено, як бабуся, щоб не дісталося від мами за непослух. Пробігаю повз будинок, де всі – комуністи-атеїсти, вони з таким подивом на мене подивилися, але мені не до них було. Залітаю додому, а мама навіть голосу не підвищила... Молитва допомогла, вірніше Бог почув і відвів маминий гнів.
Наступного дня мамі доповіли, що я хрестилася і бурмотіла молитви.
            **************