Дитячi витiвки. 4

             Початкова школа була за кілька хвилин ходьби від мого будинку. Якось на перерві, я побачила в шкільному дворі свою молодшу сестричку Оленку. Була пізня весна. Тепло. Ми закінчували перший клас. Я завела сестру в класну кімнату, тому що урок почався і я нічого іншого не придумала і посадила поруч за парту. Від неї чомусь сильно пахло гасом. Вчителька здивувалася, як могли відпустити трирічну дитину, до того ж, довелося автомобільну дорогу переходити. Мені було дозволено доставити сестричку додому, бабусі. Як же я здивувалася, коли ми потрапили додому. Бабуся Дарина місця собі не знаходила. Оббігала всіх сусідів. Весь двір був залитий гасом. Це моя мала сестричка нашкодила. Вона відкрила краник у металевій бочці, де зберігався запас гасу. А бабуся, вона була дуже старенька, і гадки не мала, як закрити.
            Затикала і качаном кукурудзи, і ганчірками, але гас весь вилився. Це добре, що ніхто сірника не кинув. Могла б статися непоправна біда.
            

                *****

              По радіоточці передавали модну тоді пісню "Дунай, Дунай, а ну дізнайся,
                Де чий подарунок?
                До квітки квітка,
                Сплітай вінок ..."
               
 А старшій сестричці терміново треба було кудись піти. Вона засмутилася, що не може дослухати пісню до кінця. Я їй говорю: "Ти біжи, я радіо вимкну, а повернешся - включимо і дослухаєш".
Мені тоді, у п'ять років, здавалося, що якщо радіо вимкнено, то трансляція припиняється.
               *****