Кодекс графомана - 6

  (фрагменти бібліотерапіЇ)   

     Поля бібліотек заставлені невидимим попелом урн письменників. Я йду і постійно на них натикаюся-спотикаюся. Одна порожня. Мабуть для мене. Але здається, що я вже все написав ЗАВТРА.

     Письменник – перетворення читача на жертву, свідка та судді одночасно. Іноді – адвоката.

     Короста написаних книг потрібні для  відмолювання!

     Дарування авторами своїх книг - гордість страуса, знесеного із дупи великого яйця.

     Я впевнений, що недописане не згоряє, бо в крапці сила! Тому scribo ergo sum – Пишу, значить, живу!

     Кладовище схованок моїх книг сповнені незамінних історій, документів та людей. Такі сторінки-сходи метуть знизу і вгору.

     Письменництво – битва епізодів Життя! І хто не читає і не пише, той не п'є іржаву воду Правди і не сьорбає баланду Історії.

     Книжки – танці життя. Головне – вміння правильно розставляти ноги і точки відліку.

     Єдиний спосіб потрапити в історію - знайти доброго розумного біографа.