Опомнитесь, люди! Схамен ться. люди!

Вы видели, люди,  как бьются два брата?
У одного – дом, у другого -  хата.
И дом ничего, и хата в порядке,
И та же капуста с картошкой на  грядке.

И жены на славу,  краше нет в мире, 
Очи как звёзды,   глаза как сапфиры
Красавица  донька,  и лапочка дочка,
И в каждой семье  богатыри – сыночки.

Что ж делите, братья? Чего не хватает? 
и чья  воля злая на битву толкает? 
Неужто не знали, неужто  забыли
как темные силы в крови вас топили?

Как ваше богатство глаза им застило.
Как мёдом отравленным долго кормили,
Как сеяли смуту в сердцах год за годом,
Как делали вас подневольным народом. 

Вот мать по детишкам погибшим плачет -
А им  это в радость, -  ликуют и скачут 
Коварен ваш враг -  он в глаза лгать умеет,
На ваше добро ручки жадные греет.

Опомнитесь, братья, за разум  возьмитесь!
За свет, за свободу, как встарь, породнитесь
Чтоб снова, как прежде,  вставал   брат за брата,
За веру, за правду, за дом свой и хату.

            Х х х

Ви бачили, люди, як  б'ються два брати?
Один має дім, а другий хату
І дім нічогенький, і хата як треба,
А обок береза й тополя до неба.
А жінки – красуні,  весь світ про те знає,   
Очі як зорі, сміються та  сяють
І доньки,  як квіти, на щастя зростають.
І мужні сини, що поразки не знають 
Чого  ж вам бракує?  Чого недостає?
Яка сила злая  на бійку штовхає?
Чи ви  вже забули, чи з мала не знали,
Що хтось за кордоном на ваше добро зазіхає?
Ручата сверблячі у смак потирає
і оком неситим на вас споглядає
і думки не має, що сором радіти
Коли  сиротіють  батьки ваші й діти
Одумайтесь, браття,  по розум сягніть,   
Вставайте, ріднесенькі, ворога бить,   
Згадайте, як разом  змели  супостата
За щастя, за волю, за дім свій і хату.