Все можна вичистить

Все можна вичистить, скрізь прибрати.
Тільки би – в радість, з ентузіазмом. Все робиться для себе, а вже потім, цим всім можна порадувати других, якщо є кого, якщо цього хочеться.
Коли хочеш порадувати других, цим же прибиранням, порядком, інакшістю – відносно запущеного бувалого, це буде їм в приклад, це буде їм святковим, це буде їм піднесеним, оправленим в порядок, порядок від докладених особистих зусиль – ручками, ручками.

На умі завжди постає приклад хати №8-Izengard.
Мені давали можливість жити: або в общій: більш-менш убраній-акуратній, обжитій общій кімнаті на двох, або в окремій: після буд.ремонту, мокрій, цвілій, сирій, темній, обшарпаній. Думав недовго.
В общій – це, все-таки, в общій, прохідній. А в окремій – це окремо, сам, для себе. «Тут просто не прибрано. Не прибрано мною» – й обрав Окрему. Між іншим, доволі круто обставлену: комп’ютерний навчальний столик, тумба-стіл, модний стілець зі спинкою, це важливо і широке тапчане нішеве ліжко-крісла; два «матраци»-пуфа когут тупо ігнорив віддавать, хоча і казав «на бери… да, вони там, ща…». Це була перша сварка, неурядиця з ним, перший поганий знак відносно його крайньої абсурдної сварливості.

Числа 7го листопада,  я приїхав туди жити. Речі вже були там заздалегідь. Ви вже могли уявити хаос запустіння того місця, яке обрав собі як житло-кімнату, по описаному спочатку. Треба було з чогось починати.
На початок, зібрався з думками: за пів дня все не зробиш, а бачення часу, коли Я наведу повний порядок – прикинув на 2 неділі. Перші дії: прибрати так – щоби можна було постелитися і спати. Якщо чесно, цим почав займатися десь в пів 11-ї ночі. Решту пів дня виконував грубе, грубєйше прибирання кімнати. Не долікований, активні симптоми геморою давалися взнаки, хоча хитрив з цим як міг.
На кінець другого тижня, я вже доклеював звисавші повсюди шпалери, витер решту пилу з пластмасової штори-заслонки.
Насправді, все що мені хотілося прибрати, вийшло доробити за три дні.
І звісно ж – музика, мої прибириння прикрашували пісні, які лунали з привезених мною колонок, в ноутбуці.
Мої перегодя-відпочинки – скрашували проісторичні та про культурні ютуб-лікбези Кліма Жукова і Компанії, а більшу частину глибоких вечорів – окрім анекдотичних лікбезів, деякі серіали, які я відрив майже одразу по приїзду: особливо вартісним і тривалим став «L-World».
І наостанок. Раніше згадував і згадаю знову: в моїй хаті було дуже холодно, середня Т. трималася +14. Коли когуту своє волилося ввімкнути опалення, бо жив він в прибудові через стіну, а іноді не жив – то було дуже прекрасніше тепло, можна було вгола спати і перебувати. Найс!
Мене рятували не теплі світери та гарячі блюда, а під пледом сильно потію – а мій нещодавно придбаний Електроковдра.
Неймовірно широка і діюча. Вдень – Я вкривався поверх, коли сидів в серіальній позі, вночі – спав на ньому, регулюючи потрібну кількість тепла, до самого ранку було тепло.

Коли через місяцьок-тижнів декілька, господар заглянув до «того бомжа» – його відношення до особи яку він заселив в «ту дірку», там був райський куточок, весело, затишно, комфортно, світло і чисто до немогу і причом – скрізь чисто, нічого не звисало і пахло кімнатними духами. Його це несподівано вразило. А Я був собою і при собі