Сказка о несказочных реалиях

В хатинці у Жовтня тепло і затишно, в пічці потріскують дрова, пахне шоколадом, цукерками, корицею і ваніллю.
Ми  з Кузькою і Рижим гостях у Жовтня. Він пригощає нас улюбленим гарячим шоколадом, тортом "Пташине молоко" і корзинками з кремом із моєї юності.
Ми насоложуємося компанією, ароматним напоєм, солодкими спогадами про юність. Ми мріємо, що в наступне його чергування будемо спокійно гуляти під дощем з яскравими парасольками, будемо міряти глибину калюж як у дитинстві, збирати величезні букети з різнокольорового листя і опеньки і не будемо прислухатися, чи не летить якийсь снаряд чи бомба, яка забере чиєсь життя чи залишить людей без дому.
Ми мріємо, що взимку будемо ліпити Сніговиків і заливати льодяні гірки, гуляти по морозу і радіти життю, снігу, поганій навіть погоді, носити гарні платтячка і спати спокійно, не прокидаючись від повітряної тривоги чи вибухів.
Малі Мишенята залишили свої іграшки і сіли біля нас на м'якенькому килимі, уважно слухаючи. Кузька гладив їх по голівках і шепотів,  що все буде добре, а Рижий ліг поруч і обійняв малечу і Кузьку пухнастим хвостом.
Жовтень закутав небо сіре  суконним покривалом і його очі наповнилися сльозами...