Ярило. Откуда взялось это слово?

ЯРИЛО. ОТКУДА ВЗЯЛОСЬ ЭТО СЛОВО?

Ярило — так древние украинцы называли полуденное солнце, которое печёт "яро", то есть сильно, крепко. Слово имеет украинский (сармато-половецкий) корень ЯР. Есть у нас также существительное ЯР — это крутой склон оврага или сам овраг (то есть ЯР также значит "крутой"). ЯРА пшеница (русские переделали на "яровая") — имеется ввиду "крепкая", "сильная".
ЯРИЛО — слово с типично украинской морфологией, подобной структурой обладают древние украинские имена ДАНИЛО, МИКОЛО, АТИЛО (гунн Атилла не гунн, а сармат) и др. диалектные и утерянные ныне... Корень ЯР дал и производные личные имена: ЯРИНА, ЯРОМИР, ЯРОСВЕТ, ЯРОШ, ЯРИК и др...

...Я имею инсайт, что всё Древнее Поднепровье поклонялось СВАРОГУ, Всевышнему Б-гу или как на Днестре называли его "Белобог". Наши жрецы знали, что СВАРОГ живёт на солнце. Русские же люди думали, что ЯРИЛО — это и есть Бог и русские поклонялись Яриле, светилу, то есть были язычниками!

Всевышний Бог СВАРОГ, его имя от СВА — это ещё более древнее имя Предвечной Матери СВА, которое уходит глубинами ещё в Трипольскую культуру на Днепре, доледниковую (10.000 лет тому назад). Индийская СВАстика, которая присутствует в орнаментах старинных украинских вышивок, пришла с Днепра в Индию, а не наоборот. Когда началось Великое Оледенение и ледник со Скандинавии начал наползать на Поднепровье, трипольцы ушли с семьями на юго-восток: сперва в Ферганскую долину, затем в Индостан и смешались там с местным дравидским населением. Все индусы знают, что их древние риши (учителя) пришли с Севера и они были белокожие. То есть, древние УКРЫ (как выражаются злые языки), на самом деле ТРИПОЛЬЦЫ, наши предки, принесли свою религию и культуру на Индостан в очень древние времена...

Читаем про ЯР (укр. мова со ссылками на первоисточники, литературные памятники Украины).

Я;РИЙ 1, а, е.

1. Який дає урожай в рік посіву, однорічний (про сільськогосподарські культури). Забув Федір, що.. на полі яра пшениця його корявих рук дожидає (Панас Мирний, IV, 1955, 225); Горох.. є одним з кращих попередників для озимих та ярих зернових і технічних культур (Зернові бобові культури, 1956, 10);
// у знач. ім. ярі, ярих, мн. Те саме, що ярина 1. Щоб добре вродили і ярі, треба вчасно підняти зяб, внести добрива, заздалегідь закріпити площі під технічні культури за ланками (Хлібороб України, 8, 1967, 2); На горбах озимина померзла, і сівба ярих теж велась всліпу. «Як не впадуть дощі — пропаде зерно», — журився Оксен (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 73);
// Який народжується, виводиться весною; молодий. За ним [Б. Хмельницьким] козаки йдуть, Яко ярая пчола, гудуть (Українські народні думи.., 1955, 120).

2. Уживається як складова частина деяких ботанічних та зоологічних назв, термінів. Ярий ріпак — медоносна рослина (Олійні та ефіроолійні культури, 1956, 168); Яра блекота — це польовий бур'ян (Бур'яни і боротьба з ними, 1957, 32); Яра муха.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 647.

Я;РИЙ 2, а, е. Те саме, що яскравий 1, 2. Швидко ціла купа ломаччя розгорілася ярим огнем (Іван Франко, IV, 1950, 116); Коли під'їжджали [Юлія і Базрич] до Харкова, у вікна вагона бризнув ярий багрянець — сходило сонце (Любомир Дмитерко, Обпалені.., 1962, 89); З-за обрію сонце поволі, Мов огненне коло, підводиться чисте і яре (Леонід Первомайський, II, 1958, 54); — Буду ждати-виглядати, Буду працювати, Буду хустку ярим шовком Тобі вишивати (Максим Рильський, Орл. сім'я, 1955, 122); Щедрої осені на Терноградщині ярим золотом палають дрімучі ліси (Вадим Собко, Нам спокій.., 1959, 3);
// Яскраво-зелений. «Ой, коли б ти, дівчинонько, Тоді заміж вийшла, Як при битій доріженьці Яра рута зійшла!» (Українські народні ліричні пісні, 1958, 302); Море.. переливалось то темною крицею, то ярим смарагдом (Леся Українка, III, 1952, 612); — Я його [зернятко] посадила, і з нього за кілька літ виросла оця могутня яра верба (Анатолій Шиян, Іван — мужицький син, 1959, 8);
// Світлий, білий, прозорий. Ой зсучу я яру свічку та й пущу на річку (Павло Чубинський, V, 1874, 309); Нас бджілка премудра навчила, Як світло здобути вночі, І з ярого воску зліпили Ми свічку, ми свічку собі (Іван Кочерга, I, 1956, 441); В сухий настій лісових трав і квітів вплітається вологий повів нещодавно внесених з льоху яблук і ярого меду (Михайло Стельмах, I, 1962, 238).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 648.

Я;РИЙ 3, а, е.

1. Який виражає сильний гнів, злобу; лютий. Сам Турн стоїть ні в сих ні в тих; Скрізь ярим оком окидає, Енея з військом уздріває І репетує до своїх (Іван Котляревський, I, 1952, 254);
// Сповнений гніву, обурення. Ярий туре, Всеволоде славний! На бороні [на сторожі] міцно ти стоїш, стріли сиплеш на ворожі лави, об шоломи шаблею гримиш (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 165); Далекі відблиски заграв Тривожать душі благородні; Бійців тривожать, що в огнях Не знали страху та зневіри, — Поцілувавши рідний стяг, В бої несли мечі, і ліри, І яру мсту несли в душі (Микола Нагнибіда, На полі битви, 1974, 98);
// Палкий, пристрасний. А князь наче бог війни! Куди ступить — стеле трупи, — Половчанок то сини, — А у своїх в тяжкій хвилі, Сам незломний, повний сили, Ярим словом серце гріє (Іван Франко, XIII, 1954, 369).

2. Надмірний у своєму вияві. Андрія Івановича.. розбирав ярий сміх (Юрій Смолич, Сорок вісім.., 1937, 137);
// Дуже сильний (про явища природи). Немигаючими очима дивлюся в кипучу піняву води, вслухаюся в яре шипіння струмка (Юрій Збанацький, Доля, 1961, 6); Ще ярими дощами весна не сипне, а жайворонок виманює господаря з плугом (Михайло Стельмах, II, 1962, 325).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 648.


Аналитика S. Rikardo