Кузька, Рыжий и октябрьское, прощальное

Жовтень сидів на великій пухнастій хмарині і мріяв про те,що він буде робити на відпочинку. Вже скоро закінчується його чергування, скоро, через два деньочка. Він, звичайно, буде скучати за Кузькою, Рижим, за їхніми вибриками, за Сорокиними плітками, за малими Мишенятами, за хатинкою, але нічого ж не поробиш.
Спочатку треба виспатися, а вже потім-ходити в гості до Вересня і до Квітня, сидіти в кріслі біля каміна, пити ароматний гарячий шоколад в компанії чарівних фей, читати веселі книжки." До речі",-Жовтень зробив помітки в записнику, -"треба перечитати геніально-смішну книжку про двох любителів пригод із Васюківки ".
Чарівник ще трохи побайдикував на хмаринці і повернувся додому, в затишну хатинку під старою ялиною, бо ці два дні треба провести з друзями та й речі потихеньку зібрати.
День був меланхолійно-тихий, дітвора сиділа за партами, на річці майже нікого не було, десь то там, то тут стриміли вудочки з кущів-то декілька рибалок насолоджувалися тишою і останніми теплими деньками. Трохи далі чулося неголосне жеботіння-то плавали і пірнали дикі качки, тихенько розмовляючи про своє, качаче.
Жовтень пройшовся по знайомій стежині і побачив попереду пухнастий хвіст-друзі підтюпцем бігли йому назустріч. Кузька тримав у руці червоне яблуко. "Смачне, мабуть",- сказав малий,-"зірвав його, останнє, з тієї яблуньки, що ми з тобою колись посадили. Зараз спробуємо разом." Жовтень задоволено посміхнувся-гарні в нього друзі, принесли і йому гостинця.
А навколо була така краса, такий дзвінкий день, такий по-осінньому прозорий і сонячний. Тихенько шепочучи пісеньки і кружляючи, з дерев опадало жовте листя, утворюючи дивовижні килимки, різнокольорові і затишні. Жовтень пам'ятав, як такі килимки колись плели бабусі і стелили їх на підлозі, на стільцях і це було так гарно.
Кузька поділив яблуко і всім дісталося по шматочку солодкого і ароматного осіннього гостинця-і Мишенятам, які вже повернулися зі школи, і Білченятам, навіть Сороці і Сойці. Запитаєте, як це так вийшло? А Кузька ж чарівник,  хіба ви забули?
Ой, яке ж смачне те яблучко, ще й на свіжому повітрі, ще й з друзями!
До вечері ще було далеко, а поласувати какао з кексами можно. Мама-Мишка люб'язно пригостила компанію своєю випічкою, в яку додала часточку своєї любові і турботи. Друзі їли і хвалили талановитого кондитера, а талановитий кондитер аж червонів від задоволення.
Потім вся компанія фотографувалась, як же без фотосесії на пам'ять?
Фото на лавці, фото з чашками, біля ялини, з букетами жовтого листя, в намисті з горобини, Кузька з кошиком жолудів. Ох і багато жолудів назбирали приятелі! І не просто для фото, зовсім ні!
Он бачите, ідуть по доріжці через парк Кузька з кошиком і Жовтень з лопатою і відерцем, ну і Рижий,  як же без нього.
Поки Мама-Мишка готує вечерю, наші юннати вирішили посадити дубову алею. Жовтень копає ямки, Кузька поливає, а Мишенята беруть з кошика жолудики, щось шепочуть їм і кладуть в ямки.
Нарешті останній жолудь посаджено, всі ямки политі і загорнені, садівники щасливі і трохи заморені. Наш Чарівник начаклував колісницю, бо карета для святкового виїзду, і ось компанія вже вдома. А у господиньки все готово-і пироги, і вареники, і каша з маслом,  і рибка смажена,  і навіть гриби в сметані. А на десерт-морозиво з ягодами!
Друзі їли, знову хвалили Маму-Мишку, згадували свої пригоди і домовлялися, що будуть робити завтра. А потім малі Мишенята пішли спати, бо ж завтра в школу, а наші приятелі тихенько сиділи і роздивлялись фотографії і допомагали Жовтню складати речі, бо ж завтра вночі розпочнеться омріяний відпочинок.
В скриню лягло жовте листя берези, різнокольорове кленове, бордове листя вишні, яскрава компанія хризантем оповила  терпким ароматним шлейфом, жовтневі прохолодні ранки лягли клубочком біля хризантем,  браві хлопці-опеньки, підморгуючи хризантемам, весело сміялись і жартували.
Ніч зазирала у вікно, а друзі ще сиділи і згадували, роздивлялись фотографії і їм було трохи сумно.
Але пора спати і Кузька з Рижим побігли додому, до своєї м'якенької лежаночки.
Сон обійняв їх відразу,  тільки но друзі вмостились під ковдрою і чарівні сновидіння кружляли над ними до самого ранку...