Практика вiдчуження

Ця школа була видна з нашого студмістечка і її не треба було виглядати, все навпроти, без підлих закаулків, темних коридорів чи незручностей рельєфу. Що общага, що універ, що дорога між ними – з усюди можна було побачити цю школу, принаймні її окраєць, принаймні її двір

В перший же день виїзду на практику, появи в школі, Я діяв по-своєму. Більшість одногрупників, всі одногрупники, приїхали як всі, всі до них щоразу.
Загальний общеприйнятий спосіб – сісти на пряму маршрутку, яка об’їзжала велике класичне коло – щоби доїхати Туди по маршруту і привезти студентів в те саме місце, яке видно було з общаги, супроти
А була і зрізаюча рівна асфальтова дорога, до якої - декілька тролейбусних зупинок лише, це якщо враховувати пунктуальність та чіткість добирання до цілі; вийшов - і на тролейбус, вийшов з нього і, через міст, пішки, приємною липовою алеєю до самої школи. Радість і на розслабоні, а можна і в навушничках.
Був й іще один шлях – простець-навпростецький, вобще-превобще навпростець. Але він тільки для обраних. Я і мій сусід-Ілліч ним пользувалися.
Через ставки. Но там тоже треба було, представте, ЙТИ, ногами, як Сковорода чи якісь інші мандрівні вчителі це робили.
Через гай та через річечку, повз ставки і через підйоми – ти якраз підходив до шкільного переднього ґанку
В нас було дві практики, осіння й зимова, з різницею в рік, в один курс. В 2011-му міст навпростець іще не був відреставрований – Я добирався переважно через ставки,
А взимку 2012го – з першого ж виходу в школу, тільки приємним пішачком через міст, не без тролейбусу.
На благо, розклад руху був ідеальним, щоби і не раніше приходити, і щоби в притик все розрахувати. Так Я розважався. Визначав можливості своєї пунктуальності, яка потребувалася та цінилася тільки мною.

Що Я слухав, як проводив благосні дні цієї практики і прочі сумніви та упущення: про це вже написано в моїх других подібних розповідях. Може, якось і зведу все це, більш-менш в купку

по дорозі зі школи, зробив це фото - та сама алея...