Кодекс графомана - 17

(фрагменти бібліотерапіЇ)©

     Не все дістається письмакам. Але за все!

     Навіть якщо твоя книга, як тінь, рухається попереду тебе, вона все одно йде слідом за тобою.

      Письмаку померти не страшно. Зрештою, це може відбутися несподівано й непомітно. Страшно бути присутнім при вмиранні власної книги.

     Була б душа у письмака, а біль знайдеться в книзі.

     Надто багато книжок - це коли життя письменника  закінчується раніше.

               
     Кредо письмака: треба бути розумнішими від своїх книжкових принципів, терплячішим від своїх читацьких переконань і добрішим від власної правоти письменництва.

     З часом розвалюються самі надійні фортеці-папіруси і неприступні замки-манускрипти. Але це зовсім не означає, що будувати-писати їх не треба.

     Потужний інстинкт писання краще, ніж слабкий інтелект шкрябання пером.

     Тверда позиція письмака - ознака трупного задубіння розуму.

     Часто у життєвій книзі ми зустрічаємо, мов в натовпі, самого себе. Але не дізнавшись, проходимо повз.

      Німб письмака краще тримається на цвяху, вбитому в лоб читача.

     Коли вмирає континуум книги, народжується вакуум читача.

     Книга повинна сама хотіти, щоб її писати.