Сни, сюжети в розповiдях

1.
БАЖАННЯ ІЗ ЖАХОМ

Тільки подруга поділилася про сни жахів
як мені на днях почалися снитися сни.
Позавчора - сташна в своїй містиці сон-картина.
Я з якимось товаришем зустріли двох вродливих жінок. В обідню пору.
Одна з них була старшою для іншої, своєї супутниці.
Місце декорацій, де розгорталися сюжети сну - Суми-Одеса-суми...стихійно.
Старша, вродлива жінка з чорним прямим волоссям - уподобала нас і назначила побачення на 17-ту годину. В цей день
в чому суть: її подруга зі світлим волоссям, була для компанії лише, принаймні - мені було байдуже на неї
але Головна увага зустрічі була зосереджена на Нас 3. Точніше на нас з друганом
вона сприймала нас 2-х як певні жертви, як здобич.
Тим більше, мій компанйон вже пускав слюну на двох сексуальних дам, які як нам дали знати, бажають нас...
Якась тривога почала мене сіпати. "Щось явно проклятим чути"- казали відчуття.
Але не будь я Шеврон, щоби не розібратися в суті страху.
Зустріч назначена.
І за мить, ми з товаришем в вечірніх костюмах, заходимо в приємне місце-кафетерій, біля якогось приємного на перший погляд з вулиці офісу.
Далі якось я втратив чіткість сюжету.
З'явилися наші дами. В вечірніх практичних сукнях.
Здається, по якійсь спільний взаємозгоді, Головна Темна мадам (від якої і йшла вся суть містики, виклику і тривоги) вирішила, що спочатку мій друг пізнає інтимну зістріч з її супутницею а потім з Нею - наостаннє, а потім цю ж процедуру повторю і Я, те з Чорною панною на пасашок.
І ось, як це буває в сні, я відразу переходжу до наступного етапу подій.
Дами повернулися. Але мого товариша вже не було з ними. Кудись пропав. І здається причина - в моїй головній героїні, Королеві вечору.
Далі щось не задалося. Таке враження, що від того, що я надто імпульсивно думав і вже відверто бачив в цій чорноволосій мадам - зло, вона прочитала мої думки і все побачила.
Я вже піднявся з-за столу, щоби піти з чорною жінкою, яка своїми рухами, впевненим прямим поглядом: дала знати, що її подруга тепер ні до чого.
Чорна мадам Сама буде зі мною заправляти.
Але стався "збій", вона все відчула і лише обійняла мене якнайпалкіше і прошепотіла лише:
"А тебе я запам'ятаю", - поцілувала в шоку і сон закінчився

2016-07-26

2.
ВПЕРШЕ ТАМ

Невже? В гостях у Зіроньки! В серці все завмерло, очі тільки сприймали, а свідомість записувала. Це повна неймовірність!
Ось вона, злегка смуглява, чорноволоса, а може каштанова, волосся в кінчиках завивається; обличчя стало більш витонченим; ось сама біле мене – її чарівна присутність і  легке тремтіння від моєї компанії.
Думок не чую, лише хвилювання в кімнаті, в погляді, блукаючому по знайомому їй інтер’єру, проївшому очі і свіжість

- Ого, а стіл набагато більший, чим здавалося!
- Та да, соотвєтствує условіям роботи. – І дійсно, це такий дебелий в масі і широчині канцелярький стіл антикварного вигляду

Вся її кімната – схожа на колишню залу, переобладнану в кабінет для роботи: дуже простора і темнувата чи то від нагромадження темних полиць під стінами, чи то від тіні ранку, що тільки недавно розпочався. Кімната-кабінет була в злегка голубих відтінках, чому завдячувала оздобленими розписною штукаторкою стінам та всяким покривалам, килимам і шторам в різноманітних відтінках, наближених до сірого з брунатно-зеленим

- Тут холоднувато…
- Да, кажись… – дивиться в градусник біля шафи, – +4.
- Ну, знаєш, навіть якщо і +14 – це дуже холодно буде.
- Може.
Раз у раз, Зіронька подивляється на мене, наче провіряючи чи це Я і чи тут іще

В наших думках:
- Це ти мене перенесла?
- Ну, в основому.

В реальних діях.
Жінка з турботливим, з дивним від обожнювання поглядом, все ж, попри свої невпевненості й коливання в ніяковості, прямо, як могла прямо подивилася на мене.
І захопила ним: її карі, широко розкриті очі, білі милі білки, темне, напевно буро-каштанове волосся із закрученими кінчиками в кінці, відкритий, вільний від волосся лоб;
в образі Іринки було щось невиразне й питаюче.
Вона наче очікувала моєї особистої відповіді на давно написаний нею лист, який так до мене і не дійшов.

І ми обоє знали про його контекст. Відповідь вона вже знала, ще тоді, коли писала.
Але До написання, Вона не була впевнена в силі мого нею обожнювання, світлості та жаги бути при ній – бо особистісно тільки ледь засвітився в небі її мрійливостей.
А зараз, після всіх перепетій Її та Мого життєвого облаштування, вона не знає: чи хоть щось залишилося в нього від Неї, Тої.
Чи пам’ятає Він ту Карту, ту зоряну карту на якій були зірки, сузір’я розбитих закоханостей, світло вогню її мрійливостей? Чи не чуждається він того Першого Розуміння, що виникло  одразу в їхнє знайомство, чи тримає він хоч крапелину того, серпневого... Потім сталося багато заслужених болей, розривів і мовчання. Було.

І серед цього сірого, НАВМИСНОГО забуття, мене витягнули в її Покої – Пастораль сновидіння, її кабінет: де величезний антикварний стіл, де холодні стіни в красивій розписній штукатурці, де безліч полиць отіняють всю кімнату, де ранок тільки почався, де холодно.
Я в її запрошеному сні.

З гарячим поглядом, дуже хвилюючися, але тримаючись достойно, Зіронька запитує, нагадуючи мені: що я маю пам’ятати Ту Карту, маю відповісти їй!
Усміхаюся. Вона все знає. Вона все побачила і зрозуміла чуттєво, по відчуттю самої моєї присутності: «Так!»
Але почуття потребують вух. Словесного вираження.
Для неї важливо все Чути, Почути від мене.
Я остаточно проймаюся цим хвилюванням і вбираю її питання через погляд і слова з ніжністю, яка з останніх часів виросла в особливий Атлас – нове дерево в яблуневому саду Атланта.
Кінець.

2024-02-23

3.
ГУЛ

Гул. Звук гулу. Гул такий, наче від десятка колод брусів дерева, які котяться зі схилу. І цей гул нагадує дуже сильний рокіт грому, в його потужних переливах басів.

Я чую цей звук і відчуваю всіма відчуттями ці громові переливи гулу, які лунають все ближче до мене, привносять неспокій і переживання, навіть страх.
Наче наближається якась стихія, можливо смерч, а можливо несподівана біда.
Все це я відчуваю і споглядаю відразу в кількох місцях, які змішалися, поєднуючи види з мого дому і дому моєї бабусі, де я рідко бував.

І ось…

Такий звук, наче великі вантажівки гармасують під вікном. Я в хаті. Підходжу до вікна, весь в страху, груди наповнені переживанням приходу якоїсь біди.
Переживання, якраз з таких, коли через тебе (себе) стається щось непоправне, а ти – не в змозі щось поправити, повернути. Чи то – коли настає щось несподіване, те, чого ти не хотів, чим тебе лякали в дитинстві, чого сам налякався, додумуючи в голові, під шоком, або невидимим афектом.

Те, що я бачу з вікна, гледячи на двір, з силуетами акацій позад фону, мало пояснює природу і причину того видовища, який приніс цей гул.
Але все стається швидко.

За вікном, в повітрі, наче по якійсь осі швидко оберталася велика колода дерева, без гілля, спиляна акуратно – просто-таки колода зі стовбура дерева.
Може це був такий смерч, не знаю.
Але саме ця величезна колода, через мить, як я побачив її з вікна і побіг через коридор надвір, одним кінцем потрапила прямо в вікно, зачепивши стіни в кімнаті, попри віконної рами.

Решту я не пам’ятаю. Деталі шкоди стихії, не варті вашої уваги. Ми не практичні психологи, щоби з мухи – робити діагноз: «больний на голову, психіку і нєрви» оповідач. Скажу, що сюди можна причислити всю побутову шкоду, яку може нанести, подібна моєму явищу, така стихія  як сильний шквал, для прикладу.

Цей текст – спроба описати сон, який мені приснився в якийсь час мого дитинства чи може, навіть мого раннього підліткового віку. Я не пам’ятаю точно.
Але можу сказати точно, що це було до початку 2003 року.

17.05.2015

4.
НА 19 ЛИПНЯ ЗВАБЛЕННЯ

Дивний сон. Ранок 19 липня 2023.
Звабливий, еротичний. Зі скучного мистецького зібрання ми пішли,
Як тільки настав перерив. Достаньо збірних образів.
Ти одразу пішла і мною – як це бувало вже…
То по вулицям Сум, то Київа: сон воз’єднав їх і лише думки попішали то туди – то до тебе.
Ми йшли з того занудного зібрання і ти почала откровенно фліртувати. Темноволоса, волося густе, пряме, ледь хвилясте, трохи по плечі. Відкрилася в тіні вулиці Горького і почала хвилювати своє тіло своїми долонями: закриваючи груди, показуючи ребра, живіт, плечі, грудину… і нарешті апогей твоєї жаги цього наче-зимового темного вечору – вже відкрито тиснеш-мнеш свої груди при мені.
Надто багато звабиливого, надто різко, надто близько. Якесь все це – шалене, хитре, чуже.
І Я так не хотів: бути одурманеним, обведеним, випадковим – швидкою ходою пішов на центральну площу -залежності. Зима.
Зимовий темний вечір. Будучи майже за кілометр від тебе – відчуваю, як ти зажурена, одна.
- Ні, ти не будеш Одна! – Десь з такою думкою Я повернувся і бІгом догнав тебе. Як завжди – сон, такі ці сни: тікав від тебе -  поперед, наздогнав – зі спини, в той час, як ти продовжувала йти в ту ж сторону, але вже по пр-ту. Шевченка.
Наздогнав, знову зустрілися і вже йшли далі разом, хоча і в сум’ятті. Повернулися на той творчий вечір. Ти сидиш неподалік і «в собі», Я кидаю зацікавлений погляд в твою сторону: щоби роздивитися тебе, побачити, зрозуміти по обличчю: що то було і з чого б це?..
По пробудженні – сум;яття, через таку откровенність, зустріч з раптовим бажанням.
І веь цей сон під пісню Simly Red “Move On Out”.
Дивовижно одначе:
- це вперше музика Simly Red – являється мені в сні, список поповнюється;
- аж Три Образи можна трактувати, співставляти під цю героїню і Четвертий – як примарно-майбутній;
- післяобід, виявилося – «ага, це ж сьогодні 19 липня!», – ну тоді все ясно!
Бо з 19 липня 2009-го – завдяки моїй новій містичній подрузі-захопленню, зародилася міцна основа мого творчог оконцепту ПАМ;ЯТНИК.
В любому випадку, дякую всім Вам, Я ж живу вам!
Ви – завжди бажані, попри вашу стихійність, попри мою стихію – похмуру!

2023-07-19

5.
ПЕРВІСНА САМОТНІСТЬ

Цей сон наснився мені 3 дні тому,у вівторок 29 листопада 2011 року. Це неймовірні почуття! Вони не захоплюючі, вони - тривожні і дуже навіть тривожні.
Перша дія, яка сталася - сон наснився між 07:00 і 08:30.
Далі оповідаю про сон) Перше що було - я прокинувся вранці і виглянув у вікно. Побачене не злякало мене. Воно просто кинуло мене в стриманну паніку. За шибками, скільки сягав кругозір, я бачив численні мілкі озера-ставки і...ДИНОЗАВРІВ.(!)
Те що показували у тематичних документально-наукових фільмах, мало відображало відчуті мною враження та осягнений ефект! Я бачив, як динозаври "відпочивали", безтурботно купалися в ставках, чепурили себе, наподобі птахів; проте, над усе я відчув і спостеріг їхню легку рухливість голови, шиї, тіла. Я відчув, що їхня шкіра за пружністю, дотиком, властивостями нагадує шкіру ящірок, жаб, а не змій чи крокодилів - вона не наскільки груба, але не означає, що не потужна.
Мене, щиро виражаючись, побачене кинуло в паніку. Адже кругом, кругом - давнє, забуте, архаїчне, дике, навколо - небезпека! І мене поневолі відразу осягнуло розуміння, що я не можу існувати ТУТ довго і що мої шанси - це архаїка розуму, пітекантропізм, 300 млн льє в просторі чи щось тому подібне. Надії на поверенення в мене немає. Життя за тривалість виживання в цьому ПідЗабутому колишньому світі.
Одна радість - зі мною залишилася моя любима кішка (в реальному житті вже стара), яку я пам’ятаю з дитинства (середнього етапу, можливо кінець початкових класів). І з думками про мою архаїчну нову майбутність я прокинувся.
Мої враження після сну – ті ж. Я дуже стривожений такою близькістю небезпеки та сигналів мого підсвідомого. Тому я почав глушити його. "Клин клином вибивати" - музикою Бурзума, альбомом 2011 року Burzum "Fallen" 2011. Першим і основним сигналом-памяттю про сон була пісня з названого альбому: "Til Hel Og Tilbake Igjen" (в російс. переводі: "К Хель и обратно")

03.12.11

6.
СОН ПРО БІХЕРІВКУ

Ідеш собі в діловому костюмі по вулиці, кругом сіро, осінній ранок, люди недоспані, а ти вже потихеньку топчеш кукурудзяні ролли в сухом’ятку, нюхаєш запах пожежі, слухаєш гавкотню вуличних песиків, ворон: і більше нічого не треба.

Шлангуєш, відриваєшся, дивишся на кого-хочеш, роздивляєшся – що цікаво; навіть транспорт не заважає, все наче якийсь сполошний гул: воно і не дивно, ти ж пішов через базарний перехід;

зупинився, витягнув ролл, поки чистими руками, подився в його дірочку на вулицю – як той нумізмат через лупу на копійку, примружився, вставив кільце типу пенсне: - Не то! - В цей час ти усміхнув декілька людей навколо, перелякав пере;купку, а одна дитина стала ковирятися в заборі і зразу в носі;
з’їв кільце і з хитрістю зирнув у вікно на 3 поверсі: там твоя робота.

Ти дойшов, прийшов – і навіть чіпсо-роли з’їдені Тут уже нада просинаться!
Хоча, якби не забути своє нове пальто, залишене на стільці робочого місця та упаковку з біхеровкою, забрати – вийти і лиш тоді вже й прокидатися.

2016-08-22

7.
ТОНКОЩІ ПІДХОДУ

Напевно, її пам’ять довша за її зріст,
Здається їй пасує той життєвий наріст –
Досвід, штука вселика.
Напевно, її пам’ять все-таки тривка.

Яких властивостей набуде хронометраж сюжетних подій
Короткого наступного оповідання, про зазори в японське існування,
Якщо знайдуться ці тунелі і наша зустріч виявиться нетривка?
Спустить до Японського архіпелагу Володимирська гірка

2023-05-31

8.
TIME FOR HEALTHERS

А десь шумить гроза
Нашіптує фантазії і мрії
Дощ
А десь в минулому,
Вереснева,
Облила спину 9-класника
Було похмуро,
Була гроза
В день Першого (Останнього) дзвінка
Летіла та зі сторони Півдня
На схід…
Все далі відлітає
Синява заполонила небозвід
Темніє штучно
Ох, цей штормовий сон!

2018-12-09

9.
ПОЇМКИ*

От, сил немає, щезаю 
Десь в цю мить, сім'я варить борщі, 
несуться по кімнатам і дворам інших запахів смачних пригорщі 
Одному сил не стало – іншим щоб не бракувало 
Апетитна земна їжа.

2023-01-31