Знайомi i далекi спортивнi iгри

Ми не знайомі – але Я розкажу Вам про свої види на спортивні розваги.

Листаю соцмережу і бачу фото-віти з жіночого волейболу.
Знаю, що є навіть волейбол на воді – мріяв би спробувати, напевно це важче і до щастя виснажливіше, і це окрім пляжного та типового і залах чи майданчиках без піску
Обожнюю волейбол, більше як гравець
Напевно він – єдиний спорт-заняття, яке не пройшло мимо мене. Був і збоку і по середині, і під сіткою, і Подавав з кута. Шик!
От, якщо поруч сидіти спостерігати за волейболом – це вражає і захоплює, викликає адреналін і живість очей
А якщо ще й знаєш гравці по дві сторонни – азарт вдвічі більший, якщо не в 4.
Не склалося, зовсім і ніколи не «дивився» волейбол по телеку, якось, з татом, переключаючи численні, із сотень, канали на супутниковому, натрапили на змагання по Ньому. – І шо? (с) Данілов. – Не пішло.
Натрапив якось, на аніме про волейбол. Якось не врубився в сам серіал, але зачепився – бо волейбол – це омомном! Трохи подивився, серій 3-4 і закинув. Напевно.

Баскетбол. Не вмію, не хочу, не моє. М’яч каліче сустави пальців, якщо попадуть в рожу – дуже жостко, дурно і не приємно і…ТВЕРДО. По щільності м’яча – тільки футбольний поруч валяється. Ні гулять, ні дивиться не можу і не хочу цей баскетбол. В кільце можна покидати, але все одно – не ахті.

Про футбол… не моє. Якщо дуже пощастить з настроєм, а може і з компанією – можу подивитися, навіть на полі.
Якось був на змаганні з мішаного футболу, жінки й чоловіки: як вболівальник. Зайшло.

Закінчу перелік цим…
Формула 1. З дитинства любив дві версії спортивних передач, які показували по тв.:
1) зимові олімпійські ігри – з них Біатлон, Стрибки з трампліна і Бобслей
2) і Формулу 1, яку «ганяли» по каналах дуже часто, мені так здавалося.
Машинки, жи!-жжи! – це хлоп’яче чисте. Якби замість Формули показували Раллі, а його показували – напевно любив би Раллі. Але в Раллі, все що ти бачив, своїми дитячими чи підлітковими очима – сплошна грязь і кабіна, в якій 24/7 вони втикають в карту, наче по Біломору їдуть, як в тому анекдоті.

Декілька років тому, думаю: попробую, подивлюся що там і як там без мене. Натрапив на офігенний аналітичний ютуб канал – і все по Формулі 1.
Як же Я прилив і завис на ньому! Всі герої мого дитинства – он! Вже «пенсіонери», Шумахерів вобще не згадує ніхто,
як і Девіда Кулхарда.
Але інші видні чемпіони та прайми – на виду! Ще й нові гучні імена!.. В мене зуби тремтять, як згадую ті нові враження і зараз про них же!
Але якось перегодя, почав розуміти, що скандали-інтриги-розслідування, вся та внутрішня кухня – не дає мені того, що дають самі перегони, класичні.
Не хочу аналітики. Так, все що треба я начерпався, дякую за роботу – але це та сама «грязь», політика.
Все міняється. Може іще загляну. Тим більше - той канал влаштовував і трансляцію стрімів по Чемпіонатам Формули чи «Заїздам».

ПостКриптум. Коли дізнався, що один з моїх улюблених акторів Майкл Фасбендер, подався в Раллі – я дуже ніжно усміхнувся і підписався на його твітор, стежачи за його постами щиро, вболіваючи за нього. І він такий оптиміст. Ганяв для душі.

Та Формула 1 – це Там! А Волейбол – тут. Він ще й досі мене радує і я готовий грати і радіти йому, вболівати на місці