Кузька Рыжий и снежная вечеринка

Грудень раненько прокинувся, приготував велику чашку ароматного гарячого шоколаду і вийшов на вулицю. Вийшов і посміхнувся захоплено-така чудова картинка перед очима: зелені пишні гілки старої ялини були припорошені білим сніжком, під ялиною-пухнасті снігові замети, а по доріжці,  розкидаючи сніг лопаткою, чимчикують Кузька з Рижим. Червона шапочка з помпоном смішно виринає з-за високих кучугур, а пухнастий котячий хвіст гордо піднятий вгору.
Задоволений Грудень закружляв в обіймах друзів і гостинно відчинив перед ними двері. За сніданком він розповів, що хоче сьогодні прогулятися до лісу, подивитися і насолодитися зимовими пейзажами. Друзі не заперечували проти такої розваги, вони пили чай з молоком, їли оладки,  омлет, дивувалися, як мама-Мишка вміє смачно готувати. Аж раптом у вікно хтось постукав, аж шибки затрусились. Грудень накинув кожушок і вийшов надвір, а друзі почали збиратися на прогулянку.
"Все відміняється,"-заходячи до хатинки, зітхнув господар, -"до нас в гості навідалися Снігопад з Хуртовиною і дядько Морозенко і вони збираються влаштувати шалену вечірку з оркестром Вітрів-шибайголов".
І відразу ж після цих слів за вікном загуло-зашурхотіло, музиканти заграли свою шалену музику, а Хуртовину запросив на танець трохи божевільний Снігопад. "Ну не будемо засмучуватись,"- мама-Мишка посміхнулась і поставила на стіл тільки но спечені пироги з вишнею. Мишенята, а вони були вдома і ще спали, бо вихідний, вже прокинулись і з подивом визирали у вікна на сніговий фокстрот.
"А ми знайдемо, чим зайнятися,"- загадково посміхнувся Грудень і дістав з шафи великий лозяний кошик, в якому було повно каштанів і жолудів. "Хочете казку?"- спитав Чарівник і Мишенята, Кузька і навіть кіт закричали,  що, звичайно, казку вони хочуть ще й як.
За вікном шаленіли гості, жменями жбурляючи  сніг у вікна, а в хатинці було тепло і затишно, в каміні потріскували дрова, смачно пахли пиріжки, наші друзі сиділи на м'якенькому килимі, майстрували з жолудів і каштанів всіляких чоловічків, зайчиків-лисичок, хтось зробив Сову і всі дивувались, яка вона гарна вийшла в Кузьки. А Грудень розказував цікаву  казку про зимовий ліс, в який вони обов'язково потраплять, про пеньок, вкритий снігом, під яким в затишній нірці живуть маленькі лісові Мишки: мама-Мишка, тато-Мишка і малі Мишенята. Нірка-хатинка гарненька, затишна і тепла, в ній є ліжечка, кухня, маленький камін і навіть кімната, в якій мама-Мишка прикрашатиме ялинку, маленьку таку ялинку, що їм начаклувала справжня зимова фея. Мама-Мишка дістане гарненьку коробочку з прикрасами, повісить гірлянди, спече святковий пиріг і пригостить ним і Зайця, і Сороку з Дятлом, і навіть свою неприятельку Лисицю, бо ж у свята треба робити добрі справи.
"А у нас буде ялинка?"-тихенько запитали Мишенята у Грудня. "Звичайно,  ми прикрасимо і хатинку і ялинку, і всім будуть подарунки,"-обійняв малих Чарівник. Кузька озирнувся, бо почув підозріле сопіння-Рижий тихенько спав, вкрившись хвостом, а Мишеня притулилось до м'якенького котячого боку, майструвало з каштана Їжака.
Мала Хазяєчка приготувала борщ і запросила всіх до столу. За обідом тато-Мишка розповідав лісові новини, про які прочитав у "Лісовому віснику", Мишенята  мріяли про ялинку, а Грудень насолоджувався приємним Днем і улюбленою компанією дорогих друзів.
У вікно зазирав Вечір, кутаючись в м'який білосніжний плед, дядько Морозенко прогулювався по заметах,  вистукуючи кришталеву мелодію, граючи на бурульках, а Снігопад з Хуртовиною мирно спали під ялиною до наступної вечірки.