замiтки про Свое

Домашні часто люблять нагадувати: що Я - Хрещений нашої Сільви, Сільвія - моя охрещена котодитина, бо Я її "вдочерив"
і привіз додому із Сум в травні 2016го

Попри наявність дому, всякого потрібного, яке б не було - тягнуся знайти та облаштувати свою Окремість, Нірку, Затишок. В першу чергу - самостійне, самотнє, своє існування, предметне оточення розклад дня.

Чесно, готовий до мінімуму мінімального,  ужимок та пристосувань - лиш би по-Власному, своє, без диктату: топтатися босим по земляній підлозі, митися одним глечиком-літрою води мочалочкою, щоразу розпалювати саморобну буржуйку... невиносити лиш би наруг Вказівок, правил, розпорядку дня і потреб - диктату серед зручностей

Тому жити на квартирі - це все-таки запах свободи, чіткий її дух і це оздоровлює, Я знаю його. Це здорово.
І коли знаходиш працю - лиш би вона не ставала наперекір твоїй волі і потребам душі: бути там де треба, щоби спілкуватися та перебувати серед нових перспективних для свого пересамоосмислення людей.

Шанс з'являється там, де йому дають місце. Тільки звільнившись, позбувшися одного - можливо знайти інше; якщо старе-нове невід'ємні в часі і людях, місцях - це вже злипання, тромбоз виру можливостей для тебе,  як в крові - це до смерті, злого шоку. Завжди відділяйте і час, і людей, і місця - старе й нове.
Бо сенсу переходити влітню кухню немає - якщо вона батьківська, не ваша, не окрема. це призведе до скорої великої злості в душі та ззовні.