Оповiдання

Мар'яна другий тиждень не виходила з запою. Вже починались серйозні проблеми. А тут якийсь коронавірус придумали і тихо прослизнути в магазин за парою пляшок шмурдяка вже не виходило. Знайомі і друзі теж ніби розчинилися у різномасковому натовпі. Розраховувати на них не доводилося.

А почалось усе ще в дитинстві - в тому голопузому щасливому раю, коли Мар'яна пасла корів на краю рідного села, вдихала аромати незайманих лугових трав та іноді жартома випивала гранчак самогону зі своїм кращим другом, беззубим Опанасом.

Спів прийшов потім, з першим сумом, з усвідомленням того, що далеко не безневинні непристойні жартівливі ігри з особами протилежної статі можуть привести до конкретних неприємностей. Пісні Мар'яни були невеселі, тужливі і хоча вона не володіла сильним голосом, вовки з навколишніх лісів бувало підвивали їй у тон.

Повноліття Мар'яна зустріла, володіючи хронічним сифілісом і алкоголізмом. Дякувати Опанасові за такі подарунки їй не хотілося, але на загал і не довелося. Дружка її п'яним і сплячим на узліссі порвав ведмідь. На дрібні нудотні шматочки. Могили у Опанаса не було, квіточку покласти було нікуди.

До Києва Мар'яна виїхала на попутці в напівсонному маренні з нехитрими скарбом у рюкзаку. Пара чистих трусів, пачка чесно зароблених доларів і пістолет, який Опанас знайшов в схроні часів другої світової і яким погрожував застрелитися або застрелити Мар'яну, якщо вона не дозволить йому погратись на її тірібуньці.

У великому місті після пари ночей в Маріїнському парку і безуспішному пошуку роботи Мар'яна стала давати приватні уроки вокалу. Як таке сталося невідомо, нехай це буде тими деталями, які поки залишаться прихованими. Життя налагоджувалось, але тяга до алкоголю залишилася і знову привела дівчину в трясовину неконтрольованих і таких, що погано піддаються логіці, низці подій.
 
На той час, коли людство на 90% вимерло, Мар'яна теж була на межі. Цироз, сепсис підібралися до неї так близько, що вона бачила і упізнавала їх в обличчя:

- Не треба маскуватися, - посміхалася вона блаженно, відкорковуючии пляшку пива з промовистою назвою КОРОНА, - Долю не обдуриш.

Але спробувати було варто. Мар'яна одягла свою найкращу єдину сукню і вийшла на вулицю. Через квартал її окликнув чоловічий голос. Гучний баритон вимовив фразу, від якої коліна Мар’яни затремтіли, мурашки забігали по молодому тілу і метелики запурхали в напівголодному шлунку:

- Дівчино, дозвольте з вами познайомитися!

Мар'яна мало не спіткнувшись зупинилася, розвернулася і простягнувши чоловікові руку, крізь сльози раптового щастя прошепотіла:

 - Пєлагєя.