Кузька, Рыжий и мартовское, дождевое

Кузька тихенько спав в затишному кріслі, поруч сопів Рижий, дригаючи лапою-йому щось снилось, мабуть. Може те, як він бігав за метеликами, чи як грався з Мишенятами під старою ялиною.
Кузька крізь сон почув, як хтось стукав у вікно-довго, нудно, наче й не чекаючи, що визирнуть на його стукіт. Сонний малий сповз із крісла і потупав до вікна і побачив, що ніхто не прийшов, просто Березень вирішив покликати в гості Дощика, бо сьогодні, бачте, в нього такий настрій і не дивно-останній день вахти.
Коли прокинувся Рижий, Кузьки поруч не було. Кіт вже подумав, що приятель пішов до Березня сам, але раптом з підвіконня почулось тихе бурмотіння. Рижий обережно, бо ж таки страшнувато, зазирнув за штору і посміхнувся-Кузька спав, скрутившись калачиком і вкрившись шарфиком. "Я пішов подивитись, хто там стукає і задрімав, бо Дощ почав розповідати щось дуже нудне,"-пояснив Кузьма приятелю.
Друзі ще трохи посиділи на підвіконні, бо не зовсім прокинулись. За вікном було сіро і похмуро, Дощ танцював по калюжах, надимаючи бульбашки, зачаровуючи цим процесом друзів. Вони навіть ще трохи подрімали, притулившись одне до одного, але скоро живіт кота заграв свою мелодію і було вирішено сходити в гості до Березня, тим більше він запрошував. Дощ? Ну то й що? Який Дощ може злякати двох бравих хлопців, якщо йдеться про смачні пиріжки чи ватрушки, чи що там сьогодні приготувала мама-Мишка.
Кузька надягнув зеленого плащика з капюшоном, голубі гумові чобітки і взяв червону парасольку. А на вулиці, незважаючи на дощову погоду, було так чудово: травичка почала зеленіти, котики вербові м'якенько посміхались, пахло чимось таким, що хотілось співати і танцювати. І Кузька дзвінким голоском заспівав веселу пісеньку, яку сам же і придумав-про Дощ, про річку, про те, як він любить кота, Летючих Мишей, Синичок і навіть Сороку. Кіт з радістю підхопив пісню і друзі в два голоси, доволі гармонійно доспівали цей неперевершений шедевр.
Задоволені слухачі  : Сойка, Дятел, Сорока і Бобер з сімейством захоплено аплодували і кричали "Браво" співакам. На що співаки комічно вклонились, а Кузька ще й зробив реверанс.
А Дощ все танцював і танцював, виписуючи колінця по калюжах. Він торкав своїми довгими музичними пальцями голівки пролісків і майже порцелянових білоцвітів і вони видзвонювали кришталеву мелодію, яка лилася навкруги тонким ароматом. То Дизайнер-Березень, почаклувавши, створив аромат, який могли чути тільки закохані і творчі натури. Він змішав прохолоду річки, прозорість неба, загадковість зірок, трохи Любові, Надії, краплю Фантазії і Натхнення і ось легкий аромат невагомим шлейфом огортає все навкруги.
Але аромати це добре, та он уже друзяки чимчикують у гості і Березень поспішив їм назустріч. Малі Мишенята сьогодні вдома, бо ж в лісовій школі почалися канікули. Вони теж були раді гостям і через хвилину потягли Кузьку на килим показати свої нові іграшки. "Спочатку до столу,"-покликала мама-Мишка і компанія дружно розсілася за столом. А там чого тільки не було! І млинці з грибами, і пироги з капустою, і сирники з сметаною, і,звичайно, улюблений гарячий шоколад.
За сніданком-спішити ж нікуди, бо Дощ і канікули-Мишенята розказували про справи в школі,  хвастались оцінками, тато-Мишка ділився лісовими новинами, про які пише газета "Лісовий вісник", Кузька розповідав, яку книжку приніс Мишенятам у подарунок. А Березень слухав і посміхався, він хотів запам'ятати ці миті надовго, бо ж скоро-скоро закінчиться його вахта і йому на зміну прилетить юний Квітень.
Після сніданку, коли допомогли хазяєчці прибрати зі столу, Березень дістав свою скриньку і почав збирати речі. На саме дно він заховав свої Морози і невеликі запаси снігу, ранкові приморозки, льодок, холодні ночі і похмурі дні.
Кузька з Рижим подарували другові альбом з фотографіями. "На пам'ять. Щоб не забув про нас за рік,"-сказав Кузька. Фотографії були яскраві, веселі, деякі романтичні, деякі кумедні: Рижий теревене з жучком в червоному камзолі, пригощає Їжака котлеткою, Кузька лежить в пролісках, щасливо сміючись, Сорока з Сойкою танцюють на берЕзі,  всі разом захоплено дивляться на проліскове море.
Коли речі були зібрані, друзі вирішили погуляти і дарма, що Дощ, є ж парасольки і плащики.
На вулиці було тепло і весело! Синиці дзвінко щебечуть, Горобці розбишакувато перемовляються, Лелеки в гнізді кланяються, а Бобри підгризли чергове дерево-будують хатку. Друзі вкотре подивувались, які міцні зуби в цих будівельників!
Качине сімейство плавало, пірнаючи під воду за черговою рибкою, а ось і Лелека прилетів за здобиччю, вибачившись перед Качками.
Березень змахнув чарівною паличкою і ось компанія вже сідає до карети, щоб за мить милуватися пролісковими озерцями, різнобарв'ям крокусів, галявинами жовтеньких зірочок чи, може, гусячих лапок і слухати-насолоджуватись мелодією Весни.
Вечір тихенько заходив на чергування, нагадуючи про час...Всі завмерли, насолоджуючись романтичним моментом весняного вечора...та кіт не дав довго медитувати, бо ж "пора вечеряти, ви що, яка романтика?" Березень розреготався і карета м'яко опустилася біля хатинки.
За вечерею час пройшов непомітно і ось уже красень-Квітень, юний синьоокий шатен, обіймає брата, кружляє Маму-Мишку,  Кузьку і кота. Березень легко стрибнув у карету, срібно засміявся і...до зустрічі, милий наш Чарівник, ми будемо чекати тебе!
А Квітень уже сидів за столом і насолоджувався гарячим шоколадом.
Ніч зазирала у вікно, де спали Кузька і кіт, усміхнені і втомлені...Нехай сплять, їх чекають нові пригоди з Фантазером-Квітнем.