Я знаю що в мене не має...
Чому дивуватися? Вірити в що?
Як свічка, що хилиться і догоряє...
Так в мене не має надій ні на що.
Знайдеться десь там у далекому небі,
Та зірка, що світить тобі з висоти...
Невже так далеко, невже більш не треба?
І вже ти не зможеш більше дорости.
Надію потрібно у пеклі плекати!
І жити натхненням, щасливим життям.
Бо можна ураз все назавжди віддати
А місця не має тим гірким сльозам.
Уже не з'єднати майбутнє й минуле.
Мости догоріли, зітліли усі...
А там у душі не вшухає, вирує
Слова мов ті каплі криваві й скупі...
Я знаю
© Copyright: Светлана Богомаз 2, 2025
Свидетельство о публикации №225042700283
Свидетельство о публикации №225042700283
Рецензии