на 7 утра

2008ий: час, коли закінчився мій Перший курс, коли я взявся за самоорганізацію, коли закінчився мій 2007ий.
Початок Другого курсу. З самого вересня, Я надумав прокидатися чітко в 7 ранку:
- сама перша пара могла бути на 9 – тож я встигав. Тепер, виходити, чисто на навчання, на першу зміну – випадало умовно рідко і віднині це не буде спантеличувати;
- я вирішив само організуватися в навчанні. На першому курсі я не міг настроїться: між депресією, проблемами та кампусом, всякими раптовими змінами в розкладі, виїздами на начальні екскурсії, не явився - -10 балів, тучою непонятних і нових предметів, коли в школі мене не вчили вчитися – настала пора зробити як бачиться.
- Тепер. Кожного ранку, з 9-ти, коли всі кабінети і бібліотеки тільки  відкривалися, а деякі бібліотеки-фонди – з 8:30, а Читальний зал – почти з 7ми: я чітко приходив за часом відкриття з уже готовими завданнями і майже всі цілі вирішував.
Звісно, планувати треба по мірі нагальній потреби:
- спочатку завдання на найближчі пари, нового дня або наступного,
- завдання для рефератів – індз,
- матеріали для курсової, конспекти по об’ємним предметам.

Що ж. Мій новий 2008ий, мій Другий курс – який запустив і весь «рік» - вересень 2008-червень2009, почався в новому житлі, яке Я з рідкісним випадком справедливо називав Домом:
– нова комната: я переїхав з 610ї в 609-ту.
– Новий 1 сусід, замість 2х, як до цього
– Новий вид з вікна,
– Новий графік для себе
– Нові Часи-пейджер. Подібні в мене були вдома, в яких була під світка і щоразу, коли я раптово просинався – засікав цей час, на новий підсвітки не було, але вони були все одно круті.
– І… я привіз магнітофон. Спустя 2х тижнів початку учьоби, після шаленого скандалу вдома, мені нарешті «дали» відвезти магнітофон разом з цілою коробкою касет з-під обуві.

7 ранку.
Будильник. Встаю і вмикаю «русское радио» - воно в мене було постійне і незмінне. Завдяки цим ранковим ефірам, я вже тоді знав шутєєчки Сергія Галібіна і цінив їх.
Протягом пів години, я грів їсти і снідав, часто – тільки каву з чимось, кекс, печиво ітп.
Після сніданку – кава, або, якщо тільки кава – сидів за столиком і писав, думав щось і збирався йти «готуватися»
Десь з 8:30 – відвідував фонди та читальні зали, де виписував «теми» для пар, підщитуючи скільки мені треба, і вже тоді збирав матеріал для курсової та індз, як тільки отримував доступ до списку тем.

На першому курсі в мене був окремий зошит на 48 листків, голубий, який служив для мене «записником» - для основного – Розклад, списки завдань, всякі списки і довідки для пар, ну і як місце для конспекту чи віршів. Він зберігся.
На другому ж курсі, з осені 2008го – це був бордовий зошит, на 48 листків….а може зошит з твердим форзацом в коричнево-біжеву різну полоску, треба провіряти. Зберігся.
Тож, до 11ти чи до 9ти, а рідше до 12:50 – другої зміни нормальної людини, а в мене була офіційна друга зміна навчання, я сидів по фондам та залам інформаційних технологій. Це займало часу. Але певна методичність та ритуалість, як звичка стали чимось звичним для мене.
Потім, коли чув про себе: що я «йобнутий якийсь»  -бо кажне утро кудись йду і шастаю по двору університету – оказалось, так виглядали мої пунктуальні візити, то туди то сюди в читальні зали та кабінети з формулярами… Ага, і вам спасіба.ні. А після пар, не кажний день, ні, но кажний четвертий із них, то частіше, то рідше – я їздив в Крупську, в бібліотеку і сидів там.
Що нравилось – часто перетинався там з викладачем одним, який заїбав всіх і мене немало ще на першому курсі, от хто трохи йобнутив був по-правді і він, зустрічаючи мене часто – добротно кивав на мої там часті засиджування і потім, навіть казав вголос, при всіх, не дослівні: якби ви зайшли в бібліотеку… там буде те…працювати з матеріалом, постаратися і буде, як і ві до вас старалися. От ЦЕЙ студент так і робить, знаю, бо він там майже щоразу як тільки я заходжу, в ВІН зможе, а вам треба трак само… - це він про мене. Смішненько, але случалось з ним там перетинатися.
В 2011му, я придбав 2 його нові унікальні книги по історії Сум 19 століття, з дарчим автографом.

До самого кінця Першого семестру мій графік був строго таким.
В Другий  семестр – майже таким, але це вже була інша під епоха життя, бо настав 2009ий – це особливий час.