Кузька, Рыжий и апрельские выкрутасы

Квітень, одягнений не по-весняному в теплу куртку і шапку, сидів під старою ялиною з товстим конспектом з весняної магії і намагався полагодити погодного регулятора. Він зосереджено листав зошит, іноді користуючись чарівною паличкою, бо в ній була функція "розбери почерк", бо ж як і всі студенти, колись на лекціях писав аби як.
Кузька і Рижий, пританцьовуючи від холоду, швиденько бігли до товариша, щоб підтримати, і, будемо чесними, поснідати смачненько.
"Ти ж уже його лагодив",- зазирнув до конспекта Кузька,-"що ж знову сталося?"
"Нічого-нічого, зараз розберемось, в чому причина",- стомлено промовив Квітень і раптом щось дзеленькнуло, блимнуло і о, диво!-зелена лампочка сповістила, що регулятор полагоджено.
Друзі радісно станцювали гопака з твістом, заспівали якоїсь чудернацької пісні і поспішили до хатинки, де вже їх чекала мама-Мишка, яка провела Мишенят в школу і приготувала сніданок. Кіт ласо позирав на ковбаску і сирники з сметаною,  на млинці з грибами, та все, що було на столі, дуже подобалось нашому Рижому.
Друзі розсілися за столом, діждалися тата-Мишку з газетою і лісовими новинами і сніданок почався. Всі ласували і хвалили малу хазяєчку, а вона шарілася і задоволено посміхалася.
Після сніданку наш Маестро змінив теплий одяг на свій звичний яскравий -сьогодні йому імпонував бірюзовий легкий джемпер і голубі джинси.  Кузька теж скинув свою курточку і залишився в м'якенькій кофті кольору неба.
Друзі вирішили трохи прогулятися і вирушили до річки. "Може, Жабеня зустрінемо",- Кузька приготував фотоапарат для найчудесніших фотографій на згадку. Мале Жабеня  плавало на мілині біля берега, базікаючи з Качкою. Воно голосно сміялось, розказуючи якусь смішну історію з репетиції хору Жабинського. Качка теж хихотіла і від сміху пірнала під воду. "Ой, яка ж чудова фотографія вийшла!"-захоплено проспівав Кузька і зробив ще кілька знімків. А на луках хтось, ну звісно хто-наш Художник, вже творив і з -під його пензля виходили милі курчата-кульбабки, їх було так багато, немов Сонечко подарувало свої промені. Кузька запропонував Жабеняті, коту і Квітню зробити "оригінальні теплі фото з цими пухнастими квітами" і ось нові знімки в альбом готові.
Аж ось зненацька чийсь різкий голос змусив приятелів підскочити-це Фазан, що не так давно з'явився в цих краях, вирішив познайомитися. Кузька згадав, як Хазяйка розповідала подрузі, в якому дитячому захваті вона була, коли побачила цього красеня.
Кузька замислився і ледь не наступив на квітку, на якій сидів поважний Джміль в полосатому камзолі. Він незадоволено щось продзижчав і полетів на іншу галявину, де не ходять "малі нахаби".
А Квітень діставав зі своєї скриньки мереживо, кришталеві флакончики з духами, гіпюрові непрозорі відрізи і творив, творив...Сливи, вишні, черемха отримали свої святкові платтячка, а в подарунок-неймовірний аромат в витонченому флакончику, від якого у всіх підіймався настрій, хотілося співати і радіти Весні і сонцю.
Легкокрилі Ластівки раділи поверненню додому, Сорока телеграфувала про полагоджений регулятор, Сойка розповідала останні плітки, Синички весело співали,  бо ж Весна,  бо ж тепло, бо пережили холодні місяці.
А біля святково вбраних дерев кружляли Бджілки-трудівниці з голубенькими відеречками і збирали нектар. Кузька дивувався, як вони вміють не створювати аварійних ситуацій? Коли він запитав про це у однієї заклопотаної Бджілки,  вона на хвильку зупинилась і відповіла, що бджоли дуже виховані і культурні.
Друзі сиділи під великою вишнею, як під мереживним шатром і насолоджувалися неперевершеним ароматом, який легким шлейфом обіймав і зачаровував. Бджілки-трудівниці бриніли над ними, над мереживом і гіпюром, голубенькі відерця одне за одним наповнювались дорогоцінним нектаром і жодна трудівниця ні на мить не зупинялась.
Рыжий трохи задрімав, бо ж це бриніння було як колискова,  а коли прокинувся,відразу поцікавився, коли буде обід і приятелі, сміючись, побігли до хатинки, бо ж і правда, пора обідати. І Мишенята якраз прийшли зі школи, буде про що послухати.
А ми ще зустрінемось з нашою компанією.