сон. по знакомим
Я йду в сторону СГ до Руслани, шукаю її будинок, вона мельком називала його адрес-номер.
вулиці не мудрості, а я щось таке просте, впізнаваєме слово, без псевдотрактувань та інтерпретацій, нахуй фрейдів та сонники
і ось, підходжу - я впізнав, здогадався що це Той будинок.
Йшов до Руслани, але ця "ціль" як і любий сон - була умовна та приблизна і не спеціальна, без нав'язувань.
Підходжу, напевно 9-етажка, приблизно. З дороги, заходжу боковою стежкою в двір: будинок, льогкі пристройки - тіпа гаражів і висяків для просушки білизни, всякі типові галімі качелі та пісочниці - все як обично;
"стіна" будинку, блок самої споруди - прямо на захід, з Пд-зх, край двору і території - обрамлена посадкою де не пройдеш.
Підходжу до цього двору, видно балкони, видно майданчик, я не по середині двору, а збоку, але видно як треба і те, що треба;
на етажі 5-му, це приблизно, якраз вийшла Нашта поливає квіти чи щось таке робить, щось розкладає, може щось на столику, який там є робить.
Дивлюся на неї, видно здалеку, вона трохи руда, ловить мій погляд і радісно махнула, пішла в квартиру... Й одразу вдягає коротке товсте пальто-в дермонтіні, класика.
Я без поняття, міг би і піти, але я іще дивлюся по сторонам, ловлю моменти перебування на цій площадці. Підходжу до середини двору, майже однночасно з цим, назустріч виходить з під'їзду і Нашта - вся така щаслива, я теж.
Каже про те, чим займалася на балконі.
- Мені оце якраз привезли 2 "Шпали" сельодки і я її розбираю. - Я відповідаю, мовляв:
- Хм, а моя матір тільки недавно витягла з морозілки ковбасу і називає її "Рейкою".
Далі, якісь обміни люб'язностями, але вже не чути суті розмови, бо я повертаюся - прокидаюся.
Обстановка погоди: тепла зима, наче передноворічне щось, а може квітень, похмуро, ледь-ледь просвітлюється, то похмуріє - як це буває в сильні грози - то тьма, то світло, то заливає кольорами від різних хмар
Свидетельство о публикации №225050200478