Бульба Степан

               **************************** 

 И остался у Тараса Бульбы, коего пожгли клятые ляхи внук от Остапа и жинки его Оксанки, и звали его Степан, Степан Бульба. Степан вырос рослым казаком, выше всех прочих казаков малоросских, ростом более двух метров. Сечью к тому времени правил кошевой атаман Богдан, постаревший, седой казак войска запорожского, коему было уже за семь десятков лет. Решили казацкие полковники менять старого дряхлого атамана на нового.

- Ну шо браты, старого меняем ?

- Меняем...

- Меняем браты, хрипло гутарили казаки, тряся одни бородами, иные усами, другие чубами и серьгами.

- А на кого менять то будем, шило на мыло, на кого, на Радомира, молвил Потап.

- На Радомира, шумела Сечь, Радомир пьянь, по пьяне и ляхов пустит и будут ляхи снова казаков нагибать, да на коней садиться, негоже казакам быть на коленях у ляхов, встрял Сидор....

- Негоже, негоже браты.

- Меняем на Святослава, молвил Светлан.

- Святослав неее, Святослав хоть казак самый толковый, но мелок, как блоха, мелкий самый казак, что скажут ляхи, казаками правит карлик мелковатый...

- То верно, зашумели казаки, меняем на Степана, самый громадный казак, чтобы ляхи знали великана запорожского, да и дед его нашим кошевым был, как герой ляхами сожжён, и велел Русь и всю русскую страну от врагов оборонять.... Степана. Степан, молви, согласен ли ты кошевым стать, готов ли ляхов бить.

- Казаки браты, вы такие же громадные, как и я, хоть и меньше все. Спасибо вам, что чтите моего деда Тараса, коего ляхи сожгли на костре, спасибо вам, что чтите отца моего Остапа, коего ляхи замучили в Варшаве. Принимаю ваше предложение, чтобы я стал вашим кошевым, для меня это честь... Мажьте глиной, стану вашим кошевым.

- И для нас это честь, и для всей Сечи, и для всей России, что за нами, гутарил  Ярослав.
 
- Ляхи много злого принесли в Сечь, и хоть жинка моя ляшка Стефания принимаю решение идти на Варшаву и пожечь её, за деда моего и отца, и всех чтимых казаков русских павших в войне с ляхами. Пожгём Польшу, пожгём Варшаву....

- Сожжём её к чертям собачьим.

- И жидов изгоним всех из Сечи, прогоним их к ляхам, откуда они и пришли, и злые козни в Сечи сеяли...

- И жидов прогоним, зашумела Сечь.

- Хоть с московитами в том году брань у нас была, но без войска их и отважных казаков российских нам ляхов не одолеть. Фрол в Москву к царю едь, проси войска у батька царя. А летом двинем на Варшаву.

Наступило лето, Сечь пылилась в жаре степей и топоте коней, что скакали на запад. Варшаву пожгли всю, много и казаков и ляхов тогда полегло. В плен попал  польский гетман Тодеуш и ещё ляхи разные и стали казаки в Сечи их судить.

- Тодеуш, кто отец был твой, спросил Степан.

- Из шляхты он, Анджей, потомок Конрада Мазовецкого,  князя Польши, что возглавил первый крестовый поход против пруссов язычников и победил князя вашего Романа и княжество русское Галицко-Волынское. Княжеских кровей я, не то что ты атаман безродный над этими разбойниками, и сам разбойник, и отец, и дед твой разбойник.

- Врёт он, по матери он потомок Конрада Мазовецкого, спроси пан у любого в Варшаве, подтвердят молвил один жид, который тоже был захвачен в плен в Варшаве.

- Молчи собака продажная жидовская, Иуда, шептали ляхи.

- Атаман Степан, мы жиды за шекели продадим и сдадим любого, как Иуда, наш предок за серебрянные и Христа предал, коего Божьим посланником зовёте. За шекели пришлем вам и сестёр, и матерей, и дочерей любых жидов, как наложниц израильских, в дар панам.

- Кто бы это не знал продажные жиды, поэтому и прогнал вас жидов обрезанных из Сечи, ухмыльнулся кошевой, Иуды клятые.

- И правильно пан сделал, Иуды ваши и тебя б предали, если б ляхи пожгли Сечь. Кошевой, а мешочек золотых насыпешь и скажу кто он и что он в Варшаве злого творил.

- Потап отсыпь злата, что у ляхов спёрли. Ну ...

- Итак пан, отец его никакой не Анджей, а Андрий, твой дядя .

- Андрий, брат отца Остапа ? Дядя Иуда, предавший Сечь, всех нас и Христа, коего дед мой Тарас пристрелил, сына своего, как собаку, за то что православных  предал и сёк.

- Именно так, так пан.

- Брат ты мой значит.

- Не брат ты мне Степан, и Сечь мне не браты, мать моя ляшка, дед мой гетман лях, и браты они ляхи. А отец мой, хоть он из ваших, но предатель как не зови его, соблазнившийся матерью моей и предавший вас за женщину. Не отец мне, тот кто предатель, и не брат ты мне Степан.

- Ляхское отродие, засеку его.

- Погодь Яр. Что ещё жид о нём знаешь ?.

- Да что знаю, много ваших он казнил, на площади, также они кости казакам ломали, жгли, вешали, видел, как и отца твоего казнили, с отцом своим Абрамом на площади тогда торговал, ляхи  торговали и женщинами вашими, продавали и нам жидам, и иным ляхам, как наложниц, за одну монетку.

- Не врёшь Иуда ?

- Не стану пан врать, когда ёще Якову и злата насыпит пан.

- Забирай злато и вон из Сечи Иуда клятая.

- Как скажете пан, дякую шо хоть миловали, а не казнили.

- Ну что Тодеуш последний раз не брат, хоть ты и брат спрашиваю тебя, покаешься, Сечи служить станешь ?

- Нет, не станет лях служить хохлам, скорее московитам стану служить, но не Сечи.

- К царю что ли отправить в Московию. Нет, клятый лях всё же ты враг, хоть и внук деда Тараса. Дед Тарас покарал Андрия, а Сечь покарает тебя. Яр и Потап топите чаны, сварить Тодеуша и ляхов всех этих, потом сжечь.

И стала Сечь вольной, и набеги ляхов иссякли.   


І лишився в Тараса Бульби, якого спалили прокляті ляхи онук від Остапа та жінки його Оксанки, і звали його Степан, Степан Бульба. Степан виріс високим козаком, вище за всіх інших козаків малоросських, зростом понад два метри. Січчю на той час правив кошовий отаман Богдан, постарілий, сивий козак запорізького війська, якому було вже за сім десятків років. Вирішили козацькі полковники міняти старого старенького отамана на нового.

- Ну шо брати, старого міняємо?

- Змінюємо...

- Змінюємо брати, хрипко гомоніли козаки, трясучись одні бородами, інші вусами, інші чубами та сережками.

- А на кого міняти будемо, шило на мило, на кого, на Радомира, мовив Потап.

- На Радомира, шуміла Січ, Радомир п'яний, по п'яні і ляхів пустить і будуть ляхи знову козаків нагинати, та на коней сідати, негідно козакам бути на колінах біля ляхів.

- Негідно, негідно брати.

- Змінюємо на Святослава, мовив Світлан.

- Святослав її, Святослав хоч козак найтямущіший, але крейда, як блоха, найдрібніший козак, що скажуть ляхи, козаками править карлик дрібнуватий...

- То вірно, зашуміли козаки, міняємо на Степана, найбільший козак, щоб ляхи знали велетня запорізького, та й його дід нашим кошовим був, як герой ляхами спалений, і велів Русь і всю російську країну від ворогів обороняти... Степана. Степане, кажи, чи згоден ти кошовим стати.

- Козаки брати, ви такі ж величезні, як і я, хоч і найменше. Дякую вам, що шануйте мого діда Тараса, якого ляхи спалили на багатті, дякую вам, що шануйте батька мого Остапа, якого ляхи замучили у Варшаві. Приймаю вашу пропозицію, щоб я став вашим кошовим, для мене це честь... Мажте глиною, стану вашим кошовим.

– І для нас це честь, і для всієї Січі, і для всієї Росії, що за нами, говорив Ярослав.

- Ляхи багато злого принесли в Січ, і хоч жінка моя ляшка Стефанія приймаю рішення йти на Варшаву і попалити її, за діда мого та батька, і всіх шанованих козаків росіян, що загинули у війні з ляхами. Підпалимо Польщу, підпалимо Варшаву.

- Спалимо її до чортів собачих

- І жидів виженемо всіх із Січі, проженемо їх до ляхів, звідки вони й прийшли, і злі підступи в Січі сіяли...

- І жидів проженемо, зашуміла Січ.

- Хоч із московитами того року лайка у нас була, але без війська їх та відважних козаків російських нам ляхів не здолати. Фрол у Москву до царя їдь, проси війська у батька царя. А влітку рушимо на Варшаву.

Настало літо, Січ припадала пилом у спеці степів і топіті коней, що скакали на захід. Варшаву попалили всю, багато козаків і ляхів тоді полегло. У полон потрапив польський гетьман Тодеуш і ще різні ляхи і стали козаки в Січі їх судити.

— Тодеуш, хто був твій батько, спитав Степан.

- Зі шляхти він, Анджей.

- Бреше він, мовив один жид, який теж був захоплений у полон у Варшаві.

- Мовчи собака продажна жидівська, Юда, шепотіли ляхи.

- Отамане Степане, ми жиди за шекелі продамо і здамо будь-кого, як Юда, наш предок за срібні і Христа зрадив, якого Божим посланником кличете. За шекелі надішлемо вам і сестер, і матерів, і дочок будь-яких жидів, як наложниць ізраїльських, у дарунок панам.

- Хто б це не знав продажні жиди, тому й прогнав вас жидів обрізаних із Січі, посміхнувся кошовий, Юди кляті.

- І правильно пан зробив, Юди ваші і тебе зрадили б, якби ляхи спалили Січ. Кошовий, а мішечок золотих насипеш і скажу хто він і що він у Варшаві злого творив.

- Потап відсип злата, що біля ляхів сперли. Ну...

- Тож пан, батько його ніякий не Анджей, а Андрій, твій дядько.

- Андрій, брат отця Остапа? Дядько Юда, що зрадив Січ, усіх нас і Христа, якого дід мій Тарас пристрелив, сина свого, як собаку, за те, що православних зрадив і сік.

- Саме так, так пан.

- Брат ти мій означає.

- Не брат ти мені Степан, і Січ мені не брати, мати моя ляшка, діду мій гетьман лях, і брати вони ляхи. А батько мій, хоч він із ваших, але зрадник як не клич його, спокусився матір'ю моєю і зрадив вас за жінку. Не батько мені, хто зрадник, і не брат ти мені Степан.

- Ляхське відроддя, засік його.

- Погодь Яр. Що ще жид про нього знаєш.

- Та що знаю, багато ваших він стратив, на площі, також вони кістки козакам ламали, палили, вішали, бачив, як і батька твого стратили, з батьком своїм Абрамом на площі тоді торгував, ляхи торгували й жінками вашими, продавали і нам жидам і іншим ляхам, як наложниць, за наложниць.

- Не брешеш Юда?

- Не стану пан брехати, коли Іуді ще й злата насиплять.

- Забирай золото і геть із Січі Юда клята.

- Як скажете пан, дякую шо хоч милували, а не стратили.

- Ну що Тодеуш останній раз не брат, хоч ти і брат питаю тебе, покаєшся, Січі служити станеш?

- Ні, не стане лях служити хохлу, скоріше московитам стану служити, але не Січі.

- До царя чи відправити до Московії. Ні, клятий лях все ж таки ти. Яр і Потап топіть чани, зварити Тодеуша та ляхів усіх цих, потім спалити.

І стала Січ вільною, і набіги ляхів вичерпалися.



A Taras Bulba, kt;rego spalili przekl;ci Polacy, mia; wnuka z Ostapa i jego ;ony Oksanki, a nazywa; si; Stepan, Stepan Bulba. Stepan wyr;s; na wysokiego Kozaka, wy;szego od wszystkich innych Kozak;w Ma;orosyjskich, mia; ponad dwa metry wzrostu. W tym czasie Sicz; w;ada; ataman koszowy Bohdan, starzej;cy si;, siwow;osy Kozak armii zaporoskiej, kt;ry mia; ju; ponad siedemdziesi;t lat. Pu;kownicy kozaccy postanowili zast;pi; starego, zniszczonego atamana nowym.

- No wi;c, bracia, wymieniamy stare?

- Zmieniamy si;...

„Zmieniamy si;, bracia” – powiedzieli Kozacy chrapliwie, niekt;rzy potrz;saj;c brodami, inni w;sami, jeszcze inni grzywkami i kolczykami.

- A za kogo my to wymienimy, szyd;o za myd;o, za kogo, za Radomira - rzek; Potap.

- Na Radomirze, Sicz by;a g;o;na, Radomir jest pijany, jak b;dzie pijany, to Polak;w wpu;ci, a Polacy zn;w Kozak;w zgi; i konie wskocz;, nie wypada, ;eby Kozacy byli na kolanach Polak;w...

- To nie jest w porz;dku, to nie jest w porz;dku, bracia.

„Wymienimy go za ;wiatos;awa” – powiedzia; Swiet;an.

- ;wiatos;awie, nie, ;wiatos;awie, chocia; najm;drzejszy Kozak, to jednak drobny, jak pch;a, najdrobniejszy Kozak, co powiedz; Polacy, Kozakami rz;dzi drobny karze;...

- Tak, Kozacy zacz;li ha;asowa;, my go wymieniamy na Stepana, najwi;kszego Kozaka, ;eby Polacy poznali zaporoskiego olbrzyma, a jego dziad by; naszym koszowym, zosta; spalony przez Polak;w jako bohater, a on rozkaza; Rusi i ca;emu krajowi rosyjskiemu broni; si; przed wrogami... Stepan. Stepanie, powiedz mi, czy zgadzasz si; zosta; koszowym?

- Bracia Kozacy, jeste;cie tak samo wielcy jak ja, cho; wszyscy jeste;cie mniejsi. Dzi;kuj; za oddanie czci mojemu dziadkowi Tarasowi, kt;rego Polacy spalili na stosie, dzi;kuj; za oddanie czci mojemu ojcu Ostapowi, kt;rego Polacy torturowali w Warszawie. Przyjmuj; twoj; propozycj; zostania twoim koszowym, to dla mnie zaszczyt... Posmaruj mnie glin;, zostan; twoim koszowym.

„I to jest zaszczyt dla nas, i dla ca;ej Siczy, i dla ca;ej Rosji, kt;ra jest za nami” – powiedzia; Jaros;aw.

- Polacy wyrz;dzili wiele z;a na Siczy, mimo ;e moja ;ona, Polka Stefania, postanowi;a p;j;; do Warszawy i j; spali;, za mojego dziadka i ojca, i wszystkich zas;u;onych rosyjskich Kozak;w, kt;rzy zgin;li w wojnie z Polakami. Spalmy Polsk;, spalmy Warszaw;....

- Spalmy to w piekle

- A my wszystkich ;yd;w z Siczy wygnamy, wygnamy ich do Polak;w, sk;d przyszli i siali pod;e intrygi na Siczy...

- A ;yd;w wygnamy! - zacz;;a rycze; Sicz.

- Cho; w ubieg;ym roku stoczyli;my bitw; z Moskalami, bez ich armii i dzielnych rosyjskich Kozak;w nie zdo;aliby;my pokona; Polak;w. Frol, jed; do Moskwy, do cara i popro; cara o wojsko. A latem przeniesiemy si; do Warszawy.

Nadesz;o lato, Sicz zbiera;a kurz w upale step;w i t;tentie galopuj;cych na zach;d koni. Warszawa zosta;a doszcz;tnie spalona, ;;a wielu Kozak;w i Polak;w zgin;;o. Polski hetman Todeus oraz inni Polacy zostali schwytani, a Kozacy zacz;li ich s;dzi; na Siczy.

- Todeuszu, kim by; tw;j ojciec? - zapyta; Stepan.

- On jest ze szlachty, Andrzej.

„On k;amie” – powiedzia; jeden z ;yd;w, kt;ry r;wnie; zosta; schwytany w Warszawie.

- Zamknij si;, ty zepsuty ;ydowski psie, Judaszu! - szeptali Polacy.

- Atamanie Stepanie, my ;ydzi sprzedamy i wydamy ka;dego za szekle, tak jak Judasz, nasz praojciec, wyda; za srebro Chrystusa, kt;rego ty nazywasz pos;a;cem Bo;ym. Za szekle wy;lemy ci siostry, matki i c;rki ka;dego ;yda, jako na;o;nice Izraelit;w, jako dar dla Panam;w.

- Kto to wiedzia;, ;ydzi zepsuci, dlatego was, ;yd;w obrzezanych, wygna;em z Siczy, u;miechn;; si; Koszewoj, przekl;ci Judasze.

- I s;usznie ten pan post;pi;, twoi Judasze te; by ci; zdradzili, gdyby Polacy spalili Sicz. Koszewoj, nalej mi worek z;ota, a ja ci powiem, kim on jest i jakie z;e rzeczy zrobi; w Warszawie.

- Potap, oddaj mi z;oto, kt;re ukrad;e; Polakom. Dobrze ...

- Wi;c, prosz; pana, jego ojcem nie jest Andrzej, lecz Andrij, pa;ski stryj.

- Andrij, brat ojca Ostapa? Wujek Judasz, kt;ry zdradzi; Sicz, nas wszystkich i Chrystusa, kt;rego m;j dziadek Taras zastrzeli;, swego syna, jak psa, bo zdradzi; i wych;osta; prawos;awnych.

- Dok;adnie tak, prosz; pana.

- Wi;c jeste; moim bratem.

- Ty nie jeste; moim bratem, Stepanie, a Sicz to moi nie bracia, moja matka jest Laszk;, m;j dziadek hetman jest Lachem, a oni s; bra;mi, Lachowie. A m;j ojciec, chocia; jest jednym z was, jest zdrajc;, niewa;ne jak go nazywacie, zosta; uwiedziony przez moj; matk; i zdradzi; was dla kobiety. Ten, kto zdrajca, nie jest moim ojcem, a ty nie jeste; moim bratem, Stepanie.

- ;ach, ;ajdaku, z;api; go.

- Poczekaj, Yar. Co jeszcze o nim wiesz?

- C;; ja wiem, wielu waszych rozstrzela; na placu, tak;e Kozakom ko;ci ;amali, palili, wieszali, widzia;em jak rozstrzelali twojego ojca, handlowa; wtedy z ojcem swoim Abramem na placu, Polacy handlowali te; twoimi kobietami, sprzedawali je nam ;ydom i innym Polakom, jako na;o;nice, za jednego centa.

- Nie k;amiesz, Judaszu?

- Nie b;d; k;ama;, panie, skoro Judasz tak;e zosta; obsypany z;otem.

- Zabierz z;oto i uciekaj z Siczy, przekl;ty Judaszu.

- Jak pan powiedzia;, przynajmniej ta kobieta zosta;a u;askawiona, a nie stracona.

- No, Tadeuszu, czy to ostatni raz, kiedy nie jeste; bratem, cho; jeste; bratem, pytam ci;, czy b;dziesz pokutowa; i s;u;y; Siczy?

- Nie, Polak nie b;dzie s;u;y; Ukrai;cowi, wol; s;u;y; Moskalom, ale nie Siczy.

- Czy mam go wys;a; do cara do Moskwy? Nie, nadal jeste; przekl;tym Polakiem. Jar i Potap, rozgrzejcie kot;y, zagotujcie Todeusza i wszystkich tych Polak;w, a potem ich spalcie.

I Sicz sta;a si; wolna, a najazdy Polak;w usta;y.