Кузька, Рыжий и прогулка под дождём

"Ой, на вулиці дощик",-визирнув у вікно Кузька-," Травень он гуляє по калюжах з парасолькою". Наш Чарівник дійсно гуляв під дощем, вимірюючи глибину калюж зеленими гумовими чобітками. Чобітки виблискували і порипували в такт крокам, неначе сміялись і Травню це ой як подобалось. А парасолька була кольору стиглої вишні, хоча якої вишні, якщо кольору неба чи листя? А Травень  же Чарівник  і парасолька теж чарівна, тому може змінювати колір хоч сто разів на день.
Кузька сидів на підвіконні і рахував бульбашки в калюжах, але швидко збився з рахунку і покинув це заняття. Йому теж захотілось разом із приятелем побігати по калюжах, тож малий швидко одягнувся в курточку з капюшоном і маленькі червоненькі чобітки. "Парасольку візьми",-промуркотів кіт і повернувся на другий бік--що-що, а бігати по калюжах це не його улюблене заняття  він краще ще поспить. "Добре, спи, ми тебе потім розбудимо, на сніданок ",-прошепотів Кузька і вибіг на вулицю.
А Дощик танцював, виробляючи такі закаблуки по калюжах, по листі, по вікнах і друзі танцювали разом із Дощем. Хмари затягли небо сірим суконним покривалом і Сонечко не могло знайти навіть маленьку шпариночку, щоб подивитись на танці приятелів.
Калюж ставало все більше і більше, бігати по них скоро набридло і друзі вирішили, що вже пора переодягатись і снідати.
"А он вже і Рижий чимчикує",-посміхнувся Кузька. "Та вас поки дочекаєшся-з голоду помреш ",-ледь не знепритомнівши, однак, позираючи одним оком, як реагують друзі, промимрив кіт. "Ой, котику, ти такий артист!"-засміявся Травень і погладив Рижого по голові.
Тим часом дощ скінчився і друзі закрили парасольки. До хатинки ішли, роздивляючись на відображення в калюжах, на великі діамантові краплі на листі, на квітах, на траві. Каштанові свічки, які Травень нещодавно запалив, здавалися кришталевими від міріад крапель на квітках. Хмари потроху розсунули своє сукно, поважно розпливаючись по небу і Сонечко радісно визирнуло, жменями розсипаючи перли-самоцвіти навкруги. Це було так несподівано-яскраво, що друзі аж очі заплющили, а Рижий вмочив свого пухнастого хвоста в калюжу, яку не помітив, але це його не засмутило, бо через усе небо наш Чарівник встиг простелити різнокольорову райдугу-веселку і це було так святково, що друзі аж завмерли захоплено. Кузька, бо ж він знаний фотограф, відразу зробив трохи фотографій райдуги, щасливого кота, усміхненого Травня, сфотографував діамантову каштанову свічку і маму-Мишку, яка саме вийшла кликати їх на сніданок.
Друзі помили руки, сіли за стіл, розхвалюючи малу хазяєчку. "А ти пам'ятаєш, друже, що обіцяв Мишенятам почитати свою чарівну книжку,"-наминаючи млинець з м'ясом, запитав кіт.
"Звичайно, пам'ятаю, обіцяв. Перед сном почитаю ",-відкусивши сирник і запиваючи його какао, відповів Кузька.
А поки друзі снідали, Дощик знову почав танцювати по калюжах і тому мила компанія, прибравши посуд, вирішили зіграти в лото, бо на вулицю поки що не хотілось.