Проза - Андрiй Сагайдак

Андрій Сагайдак.
Професійний гід у дику природу, лісівник, науковець, засновник Природничого центру "Міжрічинська Пуща. В минулому багато років очолював заповідник та викладав екологію лісу у Києво-Могилянської академії.

Книга:
Сагайдак А. Загублений світ Полісся. Природа і люди великих боліт / Андрій Сагайдак. - К.: Віхола, 2024. - 256 с. - (Серія "Наукпоп").

Календар болотяного екотуриста

«Якої пори на болотах найкраще і найцікавіше?» — риторичне запитання, яке часто ставлять туристи. Відповісти тут складно. Адже в усіх різні вподобання. Хтось любить засніжені пейзажі, а хтось — весняні квіти. Одних цікавлять коловодні птахи, інших — ягоди та лікарські трави. Є ті, хто в походах шукає екстриму, і ті, хто на прогулянках прагне усамітнення і спокою.
Важливо знати, що на болотах Полісся, як і в дикій природі загалом, кожен сезон неповторний. Кожна пора має свої цікавинки і свої примхи. Відповідно, протягом року можна обрати найкращий час для певних екотуристичних активностей — сплавів, бердвочингу, піших походів. Одразу варто зауважити, що сезонні явища у природі не чітко дотримуються офіційного календаря. Ще й погодні аномалії вносять свої корективи. Адже Полісся — українська Північ. Тут мені довелося бачити і снігопад 1 травня, і нічні заморозки в червні, і «весняну» повінь у січні... Отож у визначенні сезонів орієнтуватимемось не на формальні місяці, а на фенологічні явища.
Весна. На болота Полісся рання весна приходить із масовим таненням снігу, першими перелітними птахами та першими квітами. Напровесні, нерідко ще наприкінці лютого, сонце починає пригрівати по-справжньому. Тала вода переповнює болота. Після сніжних зим вона розливається прилеглими низинами. Підтоплює луки й ліси, із шумом переливається через боброві греблі та дорожні насипи. Вдень по цьому «Поліському морю» вітер ганяє хвилі. А ночами мороз перетворює його поверхню на дзеркальну гладінь.
Попри холод, зацвітає вільха. Підсніжників у болотах немає. Тож непоказні вільхові сережки грають тут роль найбільш раннього «першоцвіту». Саме цієї, ще холодної, пори прилітають журавлі. Їх не лякають кількаденні похолодання зі снігом. Ці витривалі птахи збирають зерно на сусідніх скошених полях та підбирають ягоди журавлини болотної. На верхових болотах місцеві глухарі й тетеруки теж пасуться на торішньому урожаї журавлини. А ще вони активно поїдають бутони пухівки — свого основного корму в сезон весняного токування.
У квітні низинні болота вкриваються жовтим цвітом калюжниці. Цвіте верба, поширюючи п’янкий аромат своїх численних жовтих квітів-«котиків». Тече солодкий березовий сік із надламаних гілок. З-під темної води тягнуться вгору пагони осоки. Розпускаються перші клейкі, ніжно-зелені листочки дерев. Болота потихеньку зеленіють.
З кожним днем поступово теплішає. І щоденно на болотах з’являються нові види птахів. Гуси, качки, кулики, горобцеподібні, хижі... Тут і місцеві, і ті, хто лише на прольоті. Болота наповнюються їхніми голосами — щебетанням, свистом, курликанням, кряканням, хорканням. Настає справжня пташина весна. Болота нагадують велетенські міжнародні аеропорти. Хтось злітає, хтось сідає на перепочинок і «дозаправку». Ті ж, хто вже прилетів, поспіхом беруться до пошуку пари та побудови гнізд.
На мілководдях активно кумкають, скрекочуть та квакають жаби. Високі голоси червоночеревих кумок шлюбної пори за милозвучністю можуть конкурувати із пташиним багатоголоссям.
У травні пташиний спів майже не змовкає навіть у короткі теплі ночі. Та він призначений не для нас. Голосом птахи повідомляють про себе — приваблюють партнерів та відганяють конкурентів. Але пора безтурботних романтичних стосунків у пернатих швидко минає. І вже за кілька тижнів усі сили їм треба спрямувати на насиджування кладок та вигодовування пташенят. Співи поступово стихають.
На початку травня болота вже цілковито зелені. На повну «пилить» сосна. Своїм пилком вона припорошує все довкола та лишає жовті обідки на берегах калюж. Води ще стоїть багато, але у високій траві її вже не видно. Драговини низинних боліт вкриваються численними квітами: плавушником, бобівником, болотними півниками. Поруч зеленіють молоді пагони болотяних хвощів та папоротей. А на сфагнових моховищах, поміж соснами, квітне багно та біліють ніжні «бавовняні» колоски пухівки.
Весна у болотах — найкращий час для бердвочингу, фотографування квітів, прогулянок драговинами, сплавів болотяними водоймами і для першого знайомства з болотами. Навесні болота найпрезентабельніші. Але варто пам’ятати, що рання весна — пора кліщів, а від початку травня стартує ще й комариний сезон. Тож мусите подбати про захист на весняній прогулянці.

Літо. Попри календар, фенологічне літо зазвичай починається в нас ще у травні. У болотах про його прихід сигналізують пишні сині квіти сибірських півників та рожеві суцвіття-«стрілки» рідкісних орхідей — пальчатокорінників (зозулинців). На похмурих верхових болотах рожевіють килими квітучої журавлини та з’являються численні темно-червоні розетки хижих росичок. Клейкі листочки останніх чатуватимуть тепер на необережних комах усе літо, аж до перших осінніх приморозків.
Спека влітку наростає, і вода випаровується. Багато боліт пересихає. Та хоч води на їх поверхні не видно, вона ховається у торфі, який, як губка, тримає велетенські запаси вологи. А ще вода лишається в численних болотяних озерцях. На їхній поверхні майже все літо плавають в оточенні акуратних круглих листків квіти водяних лілій. Великі — латаття білого або їхні мініатюрні копії, що належать більш рідкісному лататтю сніжно-білому.
Влітку птахи змовкають. Їхня міграція давно завершилася. Шлюбний сезон минув. А значить, немає чого співати. Можна скинути яскраве шлюбне оперення, змінивши його на більш практичне маскувальне. У період линьки і виведення молодняку птахи не хочуть привертати зайвої уваги.
Та вже наприкінці червня починається сезон чорниці. Вона дає добрі врожаї практично щороку. Чорні солодкі ягоди приваблюють усіх: від дрібних гризунів і горобцеподібних птахів до кабанів, ведмедів та навіть спеціалізованих хижаків, як-от вовк, лисиця та лісова куниця.
Не лишає чорниця байдужими й людей. Увесь липень по краях лісових боліт можна ласувати її ягодами. Поруч — збирати буяхи та ожину-ведмедину. Трохи пізніше достигає брусниця. І вже від середини серпня розквітає один із символів Полісся — верес. Яскраві бузково-рожеві вересовища на підсохлих верхових болотах та піщаних грядах серед них завжди приваблюють екотуристів. Своїм цвітінням верес сигналізує про скорий прихід осені.
Білі лелеки одними з перших відчувають її наближення. Наприкінці серпня вони збираються на заплавних сіножатях. Гуртом кружляють високо над болотами, луками, лісами. І якогось серпневого дня зникають, полишивши по селах порожні гнізда. Люди щороку зауважують, що лелеки полетіли надто рано, а значить, треба вже чекати холодів.
А загалом літо для любителів болотяного туризму — комфортний період для тривалих сімейних мандрівок і кількаденних таборів. Зручна пора, щоб знайомитися з рослинами, зокрема їстівними та лікарськими. Влітку рівень води у болотах невисокий, отож пересуватися легше, ніж навесні. До того ж не страшно провалитися у драговину — спорядження та одяг швидко сохнуть під спекотним сонцем. Але варто пам’ятати, що початок літа, як і пізня весна — час комарів.

https://www.amazon.com/----Ukrainian-ebook/dp/B0DJP8P574