Пригорнись!

Пригорнись до мене, люба моя дружина,
Найвірніша, найкохана, мати мого сина!
Пригорнись до мене ніжно, ніби все так тихо
І турбот нема ніяких, ні війни, ні лиха.

Посміхнись до мене, синку, мій любий, маленький,
Хочу посмішку твою запам'ятати, рідненький!
Чоловік з тебе росте, добре сина мати,
Щоб в майбутнєму сім'ї міг допомагати,

Донько, зірочка моя, ти сестра доросла,
Матері допомагай, буде їй не просто…
Свої ручки положи у мої долоні,
Ось ти, сонечко моє, в моєму полоні!

Батько, вибач мене, я...неслухняний дуже
Але те, що почалось - мені не байдуже,
Не кажи, що інші є для військовій справи,
Якщо буду це не я - буду не правий,

Мамо, поцілуй мене в мої карі очі,
Як в дитинстві, перед сном, під покровом ночі,
Колискову заспівай та погладь по щоці,
Тільки бік мій не торкай, уламок у боці…

Звідки вітер цей приніс брудну білу стрічку?
Їх багато там де був міст через річку…
Шкода, то був добрий міст!  Aле що робити…
Віддано наказ колону вмить зупинити.

Карі очі завмерли згадавши родину
Того, хто завжди буде вільною людиной.
В світлі сонечка блищить його жовта стрічка,
Під підірваним мостом - українська річка…

**************************