Майское, грозовое

День обіцяв бути сонячним, хоч метеорологи і пророкували дощ, та ближче до обіду на ясному небі стали з'являтися перші невинні Хмарки. Вони дефілювали по голубому подіуму, то розбігаючись, то збираючись кучками, приймаючи різні форми і приміряючи різноманітні образи.
Аж ось то з однієї, то з іншої сторони на небо Травень почав стягувати синій оксамит, який поступово перетворювався на темно-синій, а потім змінив колір на темно-сірий. І за якісь півгодини все небо було вкрите сірою ковдрою. Затихли пташки, в повітрі запахло грозою і тривогою. Десь далеко-видно було-вже йшов дощ.
Грім налаштовував свої барабани і перші акорди чи що там у барабанщиків? коротко гримнули над головою, злякавши собак і не тільки їх. Грім задоволено кивнув головою чи що там у нього і другий удар був уже сильнішим,  ще гучнішим, додалися нові барабани і концерт розпочався. Згодом примчала захекана Блискавка і до концерту додалась світломузика, як у дитинстві на дискотеці.
Перші краплі дощу, немов роздумуючи, впали на землю, а потім як почалися танці по листі, по калюжам, по парасолькам, а то й по плечах і головах тих, в кого парасольок не виявилось.
Дощ стояв шумною стіною, а потім...у Травня розв'язалась торбинка з перлинами і з неба посипались перлинки-горошинки, вкриваючи-прикрашаючи зелену траву.
Дощ то вщухав, то знову збирався з силами і знову видавав колінця і гуляв по калюжах.
А потім заспівав-защебетав Соловейко, хор Жабинського почав свою репетицію, готуючись до нічного концерту...
Всім тихої ночі...