У скафандрі власного тіла
На поверхні планети-могили,
Що поглинула вже
Не один астронавтів мільярд,
Де кожнісінький метр та ярд
Самі кратери вкрили,
Сліди від снарядів туги та кохання,
Жадоби, ненависті, розчарування,
Разом з іншими космосу мандрівниками
Кричимо в небо, робимо знаки руками.
«Хьюстон, Хьюстон, прийом,
В нас великі проблеми,
Розкажіть, як нам жити,
Пришліть якусь схему.
Керування польотами центр, твою мати,
Нащо було всіх нас вам сюди посилати?»
Замовкаємо разом. В ефірі та ж тиша,
Навіть писку не чутно небесної миші,
Лиш скафандри-тіла, що душі вогник вкрили
На поверхні планети-могили.
Х юстон
© Copyright: Альба Трос, 2025
Свидетельство о публикации №225052901476
Свидетельство о публикации №225052901476
Рецензии