Кодекс графомана - 21

(фрагменти бібліотерапіЇ)©


     Подумай про письменників, яких зустрічаєш, підіймаючись на еверест книг, - ти ще зустрінешся з ними, коли спускатимешся. Бо на найкрутіші скелі письменства піднімаються не тільки орли, а ще й плазуни.

     Письменник, перш ніж радитись з гордістю книги, порадься з примхою читача!

     Пишні і сяючі вірші схожі на кришталеві люстри, які блищать, але не зігрівають душу.

     Письменник – читачеві: заговори, щоб я тебе побачив! Ну, щоб хоч зрозумів!

     Письменництво – хвороба зростання розуму. Красивість тексту - милиці кульгавих думок. Багатослівність породжують нудьгу. Балакучість тягне за собою хворобу старості.

     Суперечки - цвяхи і чим більше ти їх б'єш, тим міцніше вони встромляються в твій розум, в твою душу. Не сперечайся з дурнем і ухилися від суперечок з читачем.

     Творчість - це Єва, яка подає молодому письменнику Адаму яблуко з корінцем. Скуштувавши його, він втрачає рай письменницького спокою. І в цьому винен вкрадливий хробак розуму.

    Думки не завжди зрозумілі читачам. Тому що письменник іде від думки до слів, а читач – від слів до думки.

     Старе письменство – запозичення піратства у відкритому океані інтернету, а обкрадання нових авторів – промисел кишенькового злодійства на чужих сторінках.

     Розум читача – губка: все вбирає, але нічого не перетравлює! І яким місцем він думає – питання інтимне.

    
     В книзі побитих думок письменника бувають струси  читача.

     Недоторканний запас розуму письменника справляє враження дурість у читача.

     Дурень прожене поганого письменника. Розумний письменник попросить у позику. Але дурість, як Космос, ніколи не кінчається. І хоча у дурня є велика пам'ять з думками та фактами, немає висновків. Тому письменницьке мовчання - чеснота дурнів!

     Розум письмака - запалювальне скло, яке розпалює читача, але саме має залишатися холодним. І якщо розумний письменник визнає себе іноді дурнем, він – чесний!

     Письменник – привид на цвинтарі своїх книг. Гіпотеза.

     Помилки засновані на знаннях, а переконання на пробілах. Сумніви письменника – шлях до впевненості; впевненість – початок письменства!



- з книги «ДАЛЕКЕ ВІДЛУННЯ МАЙБУТНЬОГО»