Звук глибоченного SOS

Звук глибоченного SOS

майже щоранку, вдома, прокидався, вмився , проходився по території, двору
і перші пів години - сидів на дивані в вітальні... боровся з пустотою дня, його смислу, свого смислу, своєю пустотою,
провіряв в телефоні улюблені вкладки на нове... залипав в ніщо, лиш би не йти снідати, не з усіма, не одразу;
жирові відкладення, пухкість на обличчі, підборідді - все це чигає на мене, все це Я ненавиджу, засуджую в інших; нікуди подітися - одні постфактуми та знайсвоємісце, невисовуйсянелізь: і все це вдома.
І ось, бачу, що в Сумах, що в Сумах те ж: не наскільки явне, але є. Це не дивує.

Сьогодні мені чітко порівнялися ці моменти з тими, які Я мав взимку 2007-2008 рр. Через всякі нові реальності, які сталися тоді: прокидаєшся, сідаєш на ліжко і сидиш, сидиш, сидиш; відчуваєш сірість всього, ранку і в собі, в організмі і в існуванні.

Але цього ранку в цієї сірої потреби сісти і забутися, відстрочити це пагубне, з'явилася мелодія. З'явилася мелодія, співрозуміння і бачення збоку не тільки себе, свого ніщо-існування
На початку місяця Я почав дивитися серіал Андор
Скільки темряви і правди життя не алюзував ні один фільм до цього, із серії Зоряних Війн. Але, був один легкий поштовх в цю сторону соціальної правди, алегорії: короткосерійний фільм Обі-Ван.
з 6 серій, набереться на 2, з усіх - які вартісні, щось приземлене до нас.

Дивився Андор від А до Я, навіть не мотав, що даже неймовірно
Все на висоті.
Я знайшов там відраду і розуміння свого в собі, черговий раз.
Неймовірно те: що автори серіалу, 1-2сезон, змогли показати, те що важко навіть описати, ту сірість через обставини...
всі актори на своєму місці. Дієго Лу;на - своя людина.

Тепер звуки, мелодія з фільму... з тих моментів... живе в мені, стала звуком моєї сірості і катастрофи. Нічого, із завалів виросте плющ, руїни розсипляться як крейда і все розвіється по Всесвіту