Кузька, Рыжий и июньское, поздравительное

Ранок обіцяв бути добрим, бо у Червня настрій прекрасний, погодний регулятор налаштований на "тепло, але не жарко". Наш Маестро прокинувся і вже встиг зробити зарядку,  прочитати свіжий номер "Лісового вісника" і повісити гойдалку на товсту гілку розлогого клена, що росте поруч з хатинкою. "Ой, які ж раді будуть малі,"- посміхався наш Маестро.
З вечора він пообіцяв Мишенятам сюрприз, бо ж канікули і вони дуже добре, без трійок закінчили навчальний рік. Тож трохи майстерності, трохи чарівництва і гойдалка готова: широка дошка-сидіння, зручна спинка, не гойдалка, а ціле крісло, на якому можно буде просто відпочити.
А навкруги вже вирувало життя: мама-Мишка готувала сніданок, Соловейко розпочав репетицію, Їжачок кудись подався, руда Лиска майнула хвостом, Білченята прокинулись і влаштували чехарду на ялині. Червень сидів на гойдалці з чашкою шоколаду і тихенько мугикав якусь пісеньку, яку він чув дуже давно.
"А ось і ми!",-закричав Кузька, а Рижий вже сидів поруч з Червнем на гойдалці і задоволено муркотів. Кузька плескав у долоні, танцював і радісно сміявся-як же йому сподобався сюрприз! Бо ж хоч і триста йому років, але все одно ще дитина, а якій дитині не хочеться високо-високо злітати над землею.
В хатинці почувся галас, то прокинулись Мишенята і вже один з поперед одного бігли на вулицю, бо Кузька встиг сказати про сюрприз. Ой, який вереск здійнявся-малі стрибали, співали і дякували за цю прекрасну гойдалку! Але мама-Мишка звеліла йти вмиватися, складати ліжечка і снідати. "Потім покличете друзів і будете гуляти",-говорила мама, накриваючи на стіл. Омлет з грибами, кисіль з суниці, млинці-така смакота!
Сніданок пройшов весело, тільки й розмов, що про гойдалку і хто скільки буде на ній гойдатися.
Після сніданку прибрали посуд, замели на кухні і вийшли на вулицю. Малі покликали приятелів і гойдалка раз за разом злітала майже до небес.
А наші друзі подалися на вулицю, бо, як сказав Червень, у них ще є важлива справа.
Він змахнув чарівною паличкою і легка відкрита карета зупинилась на галявині. "Ми їдемо до лісу",- пояснив Чарівник. Теплий вітерець роздмухував Кузькині кучері, приємно гладив кота по голівці і вигравав  на дзвіночках.
"Ой, що це за аромат?"-Кузька аж очі заплющив від задоволення. А через хвилину  скрикнув:" Так це ж суниці! Подивіться, як їх багато! " Друзі зійшли з карети і обережно підійшли до суничної галявини-на тоненьких стеблинках під широким листям висіли червоні ягідки-краплинки. " Який аромат! Це нереально смачно",-прошепотів Кузька і з насолодою куштував солодкі ягідки.
Коли всі наїлись суниць, Червень сказав, що вони в лісі не тільки для того, щоб посмакувати ягодами, а ще й для того, щоб зібрати найкращий букет для медиків, бо у них сьогодні свято.
"Це буде чарівний букет!"- захоплено проспівав Рижий і почав обережно зривати стебельця з ягідками. " Я вже уявляю собі цей букет",- погодився з другом Кузька і теж почав збирати суничні стебельця.
Потім були ромашки, ці чарівні посмішки Літа, сині волошки, рожеві, голубі, жовті польові квіти, зозулині черевички, все, чим може порадувати Червень.
Букет вийшов чудовий, але чогось таки не вистачало. "Стрічка потрібна. Атласна. Або з твого неперевершеного ранкового шифону!"- вигукнув Кузька і ось вже шикарний шифоновий бант красується на букеті, створюючи довершену композицію.
"Зі святом вас, дорогі медики! Мирних днів і затишно-ароматних вечорів!"- і Червень лагідно обійняв Кузьку і кота.
"А тепер додому, наша черга гойдатися",-  друзі, сміючись, стрибнули в карету.