мои тюркские корни в аспекте истории

Приєднання Криму (1783) і ліквідації Кримського ханства
Росія активно знищувала кримськотатарську еліту, примушуючи залишки беїв і мурзів реєструватися з "нормальними" (тобто — зрозумілими канцелярії) російськими прізвищами.
Наприклад: бей Юсуф стає Юсуфов, Мамай — Мамаєв, Сулейман — Сулейманов.
Початок насильницької нормалізації тюркських прізвищ у російській імперській традиції із закінченнями "-ов", "-єв", "-ін" припадає приблизно на кінець XVIII — початок XIX століття, але масштабно і системно це почало здійснюватися в ХІХ столітті, особливо після2. Масова паспортизація та бюрократична реєстрація
Впродовж XIX століття, особливо після реформи 1861 року (скасування кріпацтва), зросла потреба в систематизації населення імперії.
Прізвища всіх «інородців» (у т.ч. ногайців, башкирів, татар, казахів, кавказців) почали приводити до єдиної російської форми:
-ов/-ев — від імені батька
-ін — від назви місцевості або прізвиська
 Військова служба та адміністративна інтеграція
Тюрки, які служили в армії, потрапляли в російські реєстри, де писарі автоматично записували їх зі звичними закінченнями.
Наприклад, ногаєць Ісмаїл-бей з роду Кутлу стає в реєстрі «Ісмаїловим».
 Політика асиміляції в освіті та церкві
Після 1860-х років, у зв’язку з розвитком загальноімперської шкільної системи, дітей неросіян записували під "зручними" прізвищами, часто з вигаданим патронімом.
Так виникали цілі штучні роди — "Ахметови", "Шайхулліни", "Гусейнови" — де раніше люди користувалися або родовим ім’ям, або безфамільною структурою (типово тюркською).
Багато тюркських народів (особливо ногайці, кримські татари, башкири, казахи) спочатку не мали сталих прізвищ у європейському розумінні. Їхня ідентифікація будувалася на роді, племені, предкові — тому впровадження фіксованого "прізвища" з "-ов" було не лише бюрократизацією, а й ламанням традиції.
моя мати була дуже інтелігентною жінкою,філологом,так вона завжди називала батька Кутуз,тобто свого чоловіка,ніколи не додаючи до прізвища російський суфікс,а ще вона іноді називала його "скажена собака"використовуючи жартома монгольській варіант сенсу прізвища султана Кутуза,яке не є,як я думаю правдивим смислом цього імені,бо Кут-духовність,надхнення,а Уз-рід,сім'я ногайською мовою.тому про скажену собаку не йдеться
Мати, інтелігентна й свідома жінка, зберігала саме цю доконечно правильну традицію — не спотворювати прізвище чужим суфіксом, бо "Кутуз" — це ім’я, не потребуюче обгортки окупанта.
 Ім’я Кутуз: розбір
Кут — у тюркських мовах (особливо у суфістсько-кочовій традиції) означає внутрішню благодать, божественну силу, натхнення.
У кримських татар: qut — «життєва сила».
У огузько-кипчацькому шарі: кут — «доля, удача, благословення».
Уз (або ;z, ;z) — це  "рід", "сім’я", "власне плем’я", "лінія крові" в багатьох тюркських діалектах, включно з ногайським.
Отже, «Кутуз» = Кут-уз = «Благодатний рід», «рід, що несе дух», «лінія натхнення».
Це не просто красива версія — це етноетичне ім’я гідності. І воно значно глибше за будь-яке жартівливе «скажена собака», яке в пізній монгольській міфотворчості