Моiх мрiй Сумське

Моїх мрій Сумське

Яких? А ті – що відбуваються, ті – що збулися, які мали місце, які ще будуть. Слідів славного вистачає.
Закінчаться великі невзгоди, а по малим ми йдемо по життю, і сліди стануть пам;яттю, місця шукатимуть нові очі в спогляданнях їх самих, вироби, продукція, речі – стануть раритетами й надбанням історії й коллекціонерів в кращому значенні цього слова.

Приклад. Як не дивно для моїх «признань», але не все Я люблю із «зроблене в Сумах, «Сумами»». Я придирчивий, в мене є відчуття смаку і якості.
Сумську паляницю, а точніше – сіру круглу, Я не люблю. Куди би не йшло – коли зголоду, або коли не вибираєш, або коли не знаєш. Коли тільки приїхав в Суми і почав вчитися в університеті – перебирати-вередувати майже не доводилося.
Часто возив додому Сумський хліб-паляницю-кругляш: завжди свіжа, завжди велика в об;ємі, в нас в селі і в районі, Сумський хліб – рідкісний гість. Бо є свій фірменний і не менш-знаний хлібзавод.
Але Сумський батон... Низький Уклін пат-ват-фат-гат-трат «Сумській Паляниці»: це смак дитинства, це спогад дитинства, це класика кінця СССР і початку 90их!
Стандарний в розмірах, часто рум;яний, часто занадто ніжний в день випічки, з молоком, як в к/ф «Гости из Будущего» – самий здоровий і смачнющий варінт, або вмокати шматочки і годувати котика, іншу тваринку – вони вас будуть обожнювати за це.
А рік тому, хліб завод запустив випуск власних Слойок – в навздогін цій популярній продукції коллег з Улянівки та Охтирки. Нарешті, Карл! Це такі ж агрегатно-розпушувачні пустотілі булки, але ціна – ціна чудова, навіть слойка з ШоколадоАпельсинова не на 2-5 грн більше, як в менагерів заведено, а така ж сама.

Суми – це чудовий приклад Аф(в)таркічного міста
(;;;;;;;; [afta;rkis] – з грец. «Самодостатній»). Місто має всі необхідні речі для самостійного самодостатнього існування, принаймні – раніш, дуже багато мало: аеропорт, пивзавод, м;ясокомбінат, молокозавод, меблева фабрика, птахофабрика, взуттєва, пару різно-профільних заводів, кондитерські фабрики, хлібозаводи, фарфоровий завод, цукрозавод… І навіть не питайте «чому заплакані очі»! Багато з названого кануло в захалустні бур’яни і валяні куски фасадів, а дещо – канає на наших очах, причому – по всій країні.
А – ефективні бізнесмени!
Якби Сумська область була б автономна в своїй життєдіяльності, кажу лише про економічно-виробничу – кожен її район був би багатший за всіх інших одинакових-менагерських (manager`s), була би міні Дойчланд – одна в собі.
Але для цього треба з-концентрувати всіх ефективних менагерів-колгоспників-ханжів – в одному з-концентрованому виробничому ареалі, за методами та іменем Макаренка – і не пускати їх нікуди. А коли, поки вони виховаються – ми вже все повернемо чи запустимо заново.

Пивоварні зробити – елементарно! Ціль – не нажива, а підйом та налагодження, ЗАВОД механізму (від слів «Завести», ЗАВОДний мехнізм, За-пуск). Для цього потрібно матеріали та організація праці, її налагодженням; робочі місця – моментально, з совістними днями відпочинку та змінами.
Але якщо працювати буде здорово – то і людям буде цікаво, без депресійних казусів та відділу сотні «кадровиків» і пузатих тьотєнєк та дядєнєк.

Молокозавод. Він старається, він може, він все ще живий.
Це іще той молокозавод: який в 90ті випускав самий смачний кефір, який я в дитинстві не любив, смачне бутильоване живе молоко, та й в пакетах – теж смачне було, але вдома ми його кіп’ятили завжди, на всяк випадок.
Сметана… в 2021му став працювати, став получати дохід і став розкошувати – купляв сметану на постой, і не просту, не «ряжену», з порошку і води в 0% – тільки саму жирну. І як Я приємно офігєл, коли одного разу взяв на пробу сумську сметану! 25% жирності, більше не найшлося, вона сама дорожча: в типовому 450-г. пакеті – жовтувата, як справжня, на смак не сметана – а масло!
Так в моєму списку улюбленого Сумського – з’явився черговий пунктик-заголовок.
Знаєте, чого їм не вситачає? Власної згуженки, правильно-зробленої і сирків в НЕ-ЛИПКІЙ мокрій склезистій упаковці. Але унікальність і гостівська якість - це завжди лотерея в 1:на 1000.

Що заважає, нашим любимим містам, районам, Сумам врешті-решт – створити свою унікальну лінію чаю-кави, фабрику – як Галка? В Львові «Галка», а в нас буде «Плиска» тощо.
Жодних закупівель сировини. Це в нас будуть купляти вже готову продукцію. Справа – в її самобутності та спросу, але він має бути – щоби стати звичкою. В нас все є.
Мелісовий чай – а не пакіто-махіто-тахіто-гідіто-гнідіто. Як приклад. Це ж – еспортне зелене золото! Тільки готову продукцію, тільки. Робочі «не агрегатні» робочі місця і вдячна робота.

Є біля Сум приміські села та дещо окремі, які – є незабутньою, невід’ємною частиною економіки обласного центру, свого рай-центру. Там є свої хлібзаводи, фабрики іншої продукції.
Обожнюю Улянівський батон «Галицький». Купляю його здавна, а етикетки став збирати з 2014го: на добру пам’ять, спогад бувалих днів – адже там стоїть дата, фактично – день покупки. Так завжди і було, звісно – попадався бував хліб пару днів давності – але то було в ті часи, коли Я купляв його в атб, а потім він звідти пропав… те що з’явилося позаміст – убога убогість.
Улянівський хліб – печений по-настоящому: з справжніми яйцями, без розрихлювачів, в адекватній упаковці й етикеткою-засвідченням партії і дати, він не солодкий і не прісний – він посередній, те що треба до всього на столі, це живий м’якенький смачний білий хліб-батон.

Є такий мем, із фільму ДужеСтаршнеКіно4, коли в пародії на «Війну світів», журналістка показує герою кадри:
– Дивіться, ось кадри Чикаго до Марсіан: видна міська розруха, дим, піпець всякий,
а ось кадри Чикаго з Марсіанами: те саме, тільки з треногами на фоні.
Саме подібним чином вглядає Улянівський хлібозавод до Вторгення і буде так виглядати після. Нехай розбираються самі… Що дають – те й маю.

І іще, їх, Улянівські Слойки – самі смачні із тих, що в Сумах є. Самі смачні. Продукція Улянівського заводу – завжди доступна, без задирства, постійно проводиться уцінка вчорашньої продукції, пробуються нові види та розміри хлібів. Якось Я придбав «Білий Формовий» - майже кілограм ваги, а розміром – як порося: як завжди, спражність та смачність, свіжість і хрусткість; ба – там навіть жаровні спражньою олією змащують

Не скажу за «люблю» чи «нра…», але загалом – поважаю і ціню існування Косівщинської птахоферми. Особливо важливими та вдячною була їх діяльність в місяць облоги в 2022му. Кажу це, як очевидець: був тут тоді, все бачив, чув і відчував. А скільком людям подарували живих курочок тоді! По 3 на людину. Дехто навіть залишив їх собі, не одразу в їжу, а жити-нестися – і з тих пір щороку тримає 10 курочок, в пам’ять і для потреби.

Попередній раз я згадував деякі громадські заклади, які, здавалося – будуть надовго і для всіх, на благо.
Вимерли, вщухли, зтухли.
«Кафе-кампания», на прокоф’єва: і піцерія, і кафе-бар, і концертний зал, і навіть своя служба таксі! Тільки б щастя їм бажати, на благо міста! Але… не судилося, зійшли з арени сумського існування.
Кафе-бар – «Амбар», на Псільській. Також став вузловим центром концертно-соціального прогресу.
Не встигли вони відкритися в 2012му, принаймні, тоді вони стали активно на слуху, за моїми спостереженнями, як за один лише березень – Амбар навзавжди залишив пам’ятні спогади в моєму житті. Це події, які заклали ну майже все в наступні роки мого життєіснування: Нашта, Немезіда Соул, Поетичні вечори в Київі, всі ті нові та доленосні знайомства та натхненниці, поетична діяльність, поїздки, богема Київ-Суми-Київ та інше – все це – завдяки Амбару, його 3-ьох вечорів, на яких я встиг побувати.
Власник, будучи активним та кмітливим – дуже скоро вирішив його прикрити. Йому то видніше, та все ж – жаль. Справедливо жаль. Пів року існування – і десятки років спадщини його доброї пам’яті. Я пам’ятаю.

«Під Старим Ліхтарем» - де? Згинув. Саме модне кафе-бар, заклад-символ міста, яке жило-існувало десятки років, наче більше 40. Я іще застав залишки існування, в якому-не-якому виді та самоназві. І все-таки – він розчинився в модерній бізнесме… менагерській ніяковості.

Чи дасть мені щось Квитацький квиток-абонемент в Сумській обласній бібліотеці? Давно дав – поетичні концепти, Сумчанка моїх мрій, Достоєвський, культурно-літературне насичення-пізнання і просто – мекка. Коли мені буде погано десь – я завжди можу знайти причину нащо і куди приїхати.
В обласну бібліотеку, щось почитати. Відчуття вітхого книжкового і холодного вічного в бібліотеці – має зцілюючі властивості. В них терапевтична тиша й спокій, і Різдво, і зима, спекотне літо і невидима богемність, ледь вловима і сповна серйозна – якщо піддатися її чарам, знакам, волі.


продовження теми допису: Громадянство моїх Сум