Билетик на сеанс

        Нещодавно написав невеличке оповідання «Ресторан з кінозалом», у якому головним героєм був мій онук. Кінець оповідання вийшов трохи інтригуючим. Чого? А я там питав себе, чи не вимагати від Гаврилка на наступний кіносеанс квиток від мами? Бо він так захоплюється усіма мультиками, що з кінозалу його не виженеш.
        І я через деякий час свою задумку і оголосив. Не так, щоб прямо йому виказав, а нібито випустив свої побажання у повітря... Мов, треба приходити з квитком, та ще щоб мама його підписала, та ще щоб й час був написаний – скільки власнику квитка дозволено дивитися телевізор...
        Сказав та й забув, бо для мене це був звичайний жарт. Але наш хлопчик почув і швидко на це відреагував.
        Не пройшло і доби, коли заходить до нас Гаврилко і чемно протягує папірчик, на якому старанно написано «Квиток». Та ще й з візерунками!.. А с другого боку зафіксована тривалість сеансу – 40 хвилин. От як воно буває...
        Дідусь розчулився і дав слабину: сорок хвилин перетворилися на годину сорок. Але – хлопець витратив свій час, щоб виконати умови господаря кінозалу, чого ж тому господарю не заплющити очі на маленьку помилку у часі?! Старанність коштує дорого.
        І почалася в нас нова ера: дзвінок у двері, протягнута рука з квитком і сеанс почався. Було і таке, що Гаврилко приходив з другом, якого провів на свій «палений» квиток. Ну, ми ж не звірі, розуміємо, що дружба вона того варта. А що з рестораном? Працює? Так, працює. Буває і таке, що ресторан розбирають до останній хлібини…))) Але то смішна та інша історія. Тим більше, що тут питання до господарів, які не підготувалися до сеансів належним чином…

        Словарик: квиток - билет
                доба - сутки
                повiтря - воздух
                господар - хозяин
                жарт - шутка
                візерунок - узор