Хованки

Ти одинокий і великий привид-«могильовчик»,
ти мовчки плачеш, та за каламутним склом майнеш.
Для мене ти - беззахисна дитяча й юна гордість,
й в моєму серці старому, блукаючись, завжди живе.

Птах – місто привид, ти не відлітай! Не треба!
Тебе я пам'ятати буду вічно, хоч і втримати ніяк.
Невже мені все тільки сниться недаремно?
Чому ж пишу про тебе в бляклому уму щораз?

Мій «могильовчик»-привид, схожі ми з тобою -
в обох шалена юність все тиняється в крові.
Не плач! Бо ми заплатимо веселощами й болем
за мить щасливого життя та старої любові крутежі.

     За сімдесят років не змінилося нічого: у дитинстві я люблю грати у хованки. – «Раз, два, три, чотири, п'ять… Місто, я йду тебе шукати»! Я йду шукати людей, - нових, старих, найулюбленіших. Тих, що заховані в твоїх провулках, і я можу петляти по них, перевіряти улюблені куточки, сотні разів накручувати кола, чекаючи моменту, коли люди, місце та час співпадуть. Іду шукати у твоїх провулках. Вони сховані, але я обов'язково їх знайду. Може, вони мені зовсім і не потрібні, але відмовитися від гри в хованки у мене не вистачає сил. Я граю і буває складно, - і "проспект", і Ленінська, і Стависька, і Пушкінська, і Піонерська - всі вони встигають перетворитися на інших лиць, людей та зустрічей. А іноді це навіть занадто, несподівано, просто не встигаєш смакувати.
     Але фіаско настає і у відповідь на мою задерикувату, дитячу посмішку: - «Я тебе знайшов!», вулиця відсторонено відповідає: - «А я так не граю!» або просто – «Це не я!». Розвертаєшся і йдеш, пояснюючи собі, що не було чого шукати, що найголовніше було знайти і що ти ще вивчиш міру, навчишся зупинятися за рогом і відчувати, де глухий кут.

Планету юності покинув для щасливих сновидінь я.
Моя забута рідна хата вмерла і адресу я змінив, 
поставив крапку без очікувань та сумнівів, наївний,
і згинув втомлений мій древнй друг, дід-домовик.

Але тупик озаринецький був як шлях у Всесвіт,
тепер він став вузьким й веде немов в бенкет чуми.
Дивлюсь я у глухе обійстя, ніби на чужу планету,
і ворони мені летять назустріч з тьми. 

– з книги «P.S.»