А знаешь любый

   Галина Ткачук
 Чи знаєш, коханий,  як любо і мило
 згадати слова, що мені дарував?
 Із них ти віночок сплітав так уміло,
 як з маків червоних,  що в полі збирав.
 В ранкових туманах,  в пахучих покосах
 iз  скошених  літніх, квітучих отав.
 А потім у коси, розпущені коси
 при місячнім сяйві із сріблом  вплітав.
 Всю ніч цілував їх без сорому й спину.
 А місяць шарівся та  все ж споглядав,
 як в зоряну нічку,  у ніч горобину
 мені своє серце навік  віддавав…

Свободный перевод с украинского языка
                Евгении Поздняковой.
 А знаешь любимый,как дорого, мило
 Припомнить слова, те, что мне надарил,
 Из них ты веночек мне сплёл торопливо
 И маками душу мою запалил,
 В туманные зори,в душистых покосах,
 В дурманящем запахе скошенных трав,
 Расплёл мои косы, в роскошные косы
 С серебряным месяцем нежность вплетав.
 Всю ночь целовал шёлком скрытую спину,
 А месяц бесстыдно с высот наблюдал,
 Как в ясную, звёздную ночь воробьиную
 Ты сердце своё мне навек отдавал.