Застигли руки
у пітьмі,
Очей згасає
світло,
Твоя душа
тепер в вогні,
Бо ти
тепер - сирітка…
Ця пам’ять, -
татові вуста,
Вони сміялись
часто,
Цей дотик , -
тато обійма,
Пішов в пітьму
завчасно…
Стоїть, застряг
велосипед,
Сирени гуркіт
дикий,
А ти сидиш,
не йдеш вперед,
Не чуєш зовсім
крику.
О, дайте трішечки
Тепла,
Великі татові
долоні,
Щоб ти тут
спокій віднайшла,
Щоб не боліли
скроні!..
Сирiтка
© Copyright: Татьяна Раевская, 2025
Свидетельство о публикации №225070601059
Свидетельство о публикации №225070601059
Рецензии