Кузька, Рыжий и июльские хлопоты

Липень трохи перемудрував з погодним регулятором і виставив режим "Жарко. Навіть дуже". Маестро дуже переймався через цю проблему і іноді міг поплакати, розвішуючи на листі і квітах краплі-самоцвіти. Правда, вони швиденько зникали, бо ж легенький теплий вітерець збирав ці прикраси в свій полотняний мішечок, щоб мати змогу дарувати їх красивим дівчаткам в далеких краях.
Кузька з Рижим лежали в високій траві і роздивлялися хмарки, що дефілювали на голубрму небі, метеликів і прозорокрилих стрекоз. Не думайте  що вони байдикували, ні, друзі відпочивали, бо зранку вже допомагали Липню рвати горох і підв'язувати огірочки. А зараз Липень домовляється з літнім Вітерцем про вечірню прохолоду, тож друзі вирішили трохи відпочити.
"Кузька, а чим пахне липневий день?",- роздивляючись квітку конюшини, спитав Рижий. Кузька задумався:" А правда, чим? Зранку-прохолодою і туманом, вдень-скошеним свіжим сіном, малиною і пізньою полуницею. А липнева полуниця це така ароматна ягода, солодка як мед!",-Кузька облизався, бо ж трохи раніше знайшов жменьку червоних ягідок і з насолодою їх з'їв. "А ще липневий день пахне першим огірочком, вишнями, які нагріло Сонечко і квітами",-промуркотів кіт, який недавно ласував зеленим огірочком.
"А ще липневий день",-підхопив естафету Липень, завершивши зустріч з Вітерцем і непомітно підкравшись до друзів,-" пахне трояндами і ліліями, а ввечері матіолою ". А діти, які бігли на річку купатися, радісно проспівали, що липневий день  пахне канікулами!
Друзі засміялись і теж побігли на річку. На березі було гамірно і весело, діти пірнали в прозору теплу воду, підіймаючи різнокольорові бризки.
А у наших друзів було своє, затишне місце під високою вербою з пісочком і великим каменем. До друзів приєднались Жабеня і малі Бобренята. Вони плавали наперегонки, борюкались, раділи гарному дню.
"А зараз ми з вами підемо збирати квіти",-загадково промовив Липень і повів компанію на луки, де росли яскраві лугові квіти. "А, точно, свято ж сьогодні!",-згадав Кузька. Вони збирали букети, Кузька розповідав, бо ж знає про все на світі, ну майже про все, про кожну квіточку, потім шукали місце для святкування біля річки.
" Пора вже й обідати ",-нагадав кіт і приятелі подалися до хатинки, де мама-Мишка приготувала борщ, омлет і сирники. Друзі смачно поїли і прихопивши з собою Мишенят, пішли на берег плести вінки і збирати дрова для вечірнього вогнища. Мишенята раділи тому, що їх покликали на це свято-буде що розказати друзям.
А ввечері, коли на чергування вийшов Місяць зі своїми чарівними супутницями-зірочками, на березі річки почалося справжнє чарівне дійство-дівчата водили хороводи, співали купальських пісень, пускали в воду вінки. Наші приятелі зачаровано слідкували за ними, милувались Місяцем, ловили відблиск його світла в річці, який сперечався своєю містичною красою з відблисками вогнища.
А ще Кузька розповідав, а Липень доповнював легенду про містичну квітку папороті, яку ніхто не може знайти і яка квітне тільки в одну ніч, купальську.
Мишенята охали, закривали очі і сплескували лапками-так їм було цікаво і страшно.
"А зараз-вечеряти!"- Липень змахнув чарівною паличкою і компанія вже сідали в карету, прикрашену квітами.
Не будемо їм заважати, ми з ними ще зустрінемось.