Игра в реальность

1700 рік — це початок XVIII століття, коли на теренах України відбувалося чимало складних процесів: козацька автономія в занепаді, Москва посилюється, а Османська імперія ще має значний вплив, особливо через Кримське ханство.

 Українсько-Ісламський альянс — 1700-1705 рр.
1. Прийняття ісламу Пилипом Орликом та його найближчим оточенням:
Це шок не лише для Запорізької Січі, але й для всієї християнської Європи. Одначе Орлик пояснює це як стратегічне рішення: він побачив у мусульманському світі союзника в боротьбі проти Москви та польського впливу. Його аргументи: іслам — релігія єдинобожжя, а не поклоніння іконам, і він близький до козацького суворого аскетизму.

2. Реакція Запоріжжя:
На Січі спалахує бунт, частина старшини оголошує Орлика зрадником. Проте інші отамани — особливо ті, хто вже мав родинні чи економічні зв’язки з татарами — підтримують ідею союзу. Зокрема, підтримку здобуває серед бідноти та молодших козаків, які бачать шанс повернути самостійність.

3. Гетьманщина розділяється:
Стара частина гетьманщини на Лівобережжі (під Москвою) залишає Орлика, а Правобережжя переходить під його контроль. Новий гетьман, Іван Мазепа , засуджує Орлика, але вже нічого не може зробити — починається Громадянська війна серед козаків.

 Великий Мусульмансько-Козацький Союз — 1705–1710 рр.
4. Союз з Кримом і Туреччиною:
Орлик укладає договір з Кримським ханом Девлет-Гіреєм та султаном Мустафою II. Турки надають флот, артилерію та зброю. В обмін — Україна визнає сюзеренітет султана, але з широкою автономією та правом самоуправління. Українські мечеті починають з’являтися в степах і навіть в Києві.

5. Удар по Московії:
Разом з Карлом XII зі Швеції (який теж шукає союзників проти Петра I), армія Орлика, татари і турки починають наступ. Вони звільняють Лівобережжя, йдуть на Чернігів, Сіверщину, навіть Полтаву.

6. Москва в паніці:
Петро I викликає війська з Волги, Кавказу й навіть з Каспію. Вводить кріпацтво повсюдно, щоб тримати селян від бунтів. Пропаганда Московії зображує козаків-«муртадів» (відступників) як нову загрозу Росії.

ульмінація — Битва під Курськом, 1711
Об’єднані сили Орлика, Карла XII, турецьких яничар і кримських кіннотників влаштовують грандіозну битву з армією Петра. Після тяжких боїв московити зазнають поразки. Орлик проголошує відновлення незалежної Української Ісламської Республіки зі столицею в Києві. В основі — шуро (рада), козацьке право і шаріат у світських межах.

 Наслідки альтернативної історії:
Україна стає буферною ісламською державою між Османською імперією та католицькою Європою.

Правобережна та Лівобережна Україна об'єднуються вперше з 1667 року.

Іслам поширюється серед селян як релігія рівності та справедливості. Але зберігаються елементи попередньої культури, виникає унікальний український ісламізований бароковий стиль.

Росія слабшає, втрачає вихід до Азовського моря. Північна війна закінчується поразкою Петра.

Скандинавсько-український альянс триває ще десятиліття.

В 1720-х в Україні вперше з’являються переклади Корану українською.Бахчисарай, весна 1701 року. Палац хана Девлет-Гірея. Молитовна зала.
Сутінки падали на кримські пагорби, і перші зірки прорізували оксамитове небо. Величний двір ханського палацу, прикрашений кахлями з арабським каліграфом, наповнився тихим шепотом води з фонтану сліз. Імами, муфтії, мурзи, яничари та козацька старшина стояли колом. У центрі, на розкішному килимі, колінами до землі схилився високий чоловік — Пилип Орлик.

Його обличчя було суворе, але спокійне. На ньому не було вже звичної шапки старшини — лише темний чалма, подарований ханом.

Хан Девлет-Гірей сидів поруч, мовчки тримаючи чотки з бурштину. Його очі — чорні й пильні — вдивлялися в Орлика, як суддя і брат одночасно.

Імам з Кафи, сивочолий шейх Мухйі ад-Дін аль-Киримі, підніс руку:

— Пилип-бей, чи свідомо ти визнаєш, що немає божества, окрім Аллаха, і що Мухаммад — посланець Його?

Орлик глибоко вдихнув. Його голос лунав чітко, без тремтіння:

— Ашхаду ан ля іляга ілля Ллах, ва ашхаду анна Мухаммадан расулю Ллах.
— Свідчу, що немає іншого Бога, крім Аллаха, і свідчу, що Мухаммад — Його Посланець.

Мовчанка зависла на мить, як перед гуркотом грому. А тоді — з усіх боків:

— Аллаху Акбар! Аллаху Акбар!

Козаки в колі зиркнули один на одного. Дехто схилив голови, дехто мовчки торкався чоток, які ще вчора слугували для молитов до Богородиці. Вони розуміли, що повернення назад вже не буде.

Хан підвівся, підійшов до Орлика і, поклавши руку на його плече, мовив:

— Віднині ти — не тільки наш союзник. Ти — брат у вірі. І твої люди під захистом Ісламу. Київ — буде вашим, Аллах забажає.

Орлик підвівся, його очі — суворі, як меч запорожця. Він поглянув на кримського хана і кивнув.

— Ми не прийшли зрадити Христа. Ми прийшли служити єдиному Богу так, як вимагає честь. А честь козака — бути вільним. Якщо шлях до свободи проходить через Мекку — ми йтимемо. Москва в паніці — 1701–1703
 У Троїце-Сергієвій лаврі:
Патріарх Адріан, вже старий і хворий, в жаху. Звістка про те, що “єретик Орлик з козаками прийняв магометанську віру”, сприймається як кінець світу. В усіх церквах Московії починають правити молебні проти єресі та про знищення поган. Іконописці малюють Орлика з головою шакала. Народ в Москві плює на портрети з підписом "Орлик-зрадник".

 Петро I:
Петро лютує. У цей момент він ще в Архангельську, будує флот і готує вторгнення до Прибалтики. Але мусульманське повстання в Україні порушує всі плани. Він кидає листа в піч:

— "Сука татарська, козацький Іуда! Він не просто зрадник — він каїнов син і ханський пес!"

На терміновій нараді з Меншиковим і Голіциним вирішено: негайно організувати каральний похід на Київ, поки турки не зміцнили позиції. Першими вирушають війська зі Смоленська, далі — із Сіверщини. Але тут їх чекає сюрприз…

 Січ, що не здалася — 1703
На Січі — розкол. Дехто обурений новим союзом із мусульманами, але багато хто пам’ятає старі традиції: з татарами то воювали, то браталися, пили саги і варили кулеш. Дехто навіть згадує, що ще Байда-Вишневецький мав татарську охорону.

Козаки, що залишилися вірні Орлику, готуються до оборони Лівобережжя.

 Битва за Чернігів — 1703 рік
Московські війська з генералом Шереметьєвим переходять Десну. Їм протистоять:

5000 козаків Орлика під чорними стягами з півмісяцем і шаблею.

3000 татар на чолі з нуреддином Сафою.

1000 яничар, відряджених султаном спеціально на український фронт.

Битва триває три дні. Козаки не відступають. Вночі відбувається рейд під керівництвом запорожця Іслама Кривоноса (колишнього Степана), який пробирається в тил і підпалює склади з московським порохом.

Коли московити побачили півмісяць над дерев’яною церквою, вони подумали, що Антихрист уже прийшов.

Шереметьєв тікає. Чернігів — перше місто, що офіційно визнає Ісламську Козацьку Республіку.

 Київ — 1704
У Софії Київській правиться остання Божественна літургія. Після цього собор перетворюється на нейтральну святиню — місце молитви як для християн, так і для мусульман.

Замість монастирських наглядачів — козацька гвардія. Вулиці переповнені. Жителі шепочуться:

— Кажуть, Орлик носить шаблю з аятом.
— А я чув, що в нього три жінки.
— Та хоч п’ять, аби не москалі!

 Москва готує помсту — 1705
Петро формує “Чорний полк” з розкольників, старовірів, холопів і п’яних ярославських селян. Їм дають обітницю: за кожного вбитого козака — свобода і наділ. Ставка робиться не на регулярну армію, а на масову мобілізацію ненависті. Паралельно починається:

Знищення мусульманських поселень на півдні Воронежчини.

Депортація татар, навіть з давніх московських територій.

Переслідування “схильних до єресі” козаків у Слобожанщині.

711 рік — Похід на Москву
 Загальна ситуація:
Карл XII після втечі з Полтави не ховається у Бендерах, а укладає “Гюльстанську угоду” з Туреччиною й Орликом.

Пилип Орлик — вже Халіф-Козак, приймає титул "Ат-Табір аль-Украйна" (Полум’я України). Його мета — не просто відвоювання земель, а ліквідація Московії як центру гноблення.

Османська імперія висилає 30 000 яничарів, флот підіймається Доном до Тули.

Кримські татари беруть на себе кавалерію та тил.

Усі три сили йдуть одночасно: Карл — зі Смоленська, Орлик — з Чернігова, татари — через Тамбов.

 Битва під Коломною
У січні 1711 року об’єднані сили підходять до Коломни — останнього великого форпосту перед Москвою. Там стоїть:

40 000 московитів, серед яких старовіри, кріпаки, ополченці.

Гармат більше, ніж у всієї Туреччини на цьому фронті.

Проте Орлик використовує хитрість:
— Вночі запорожці перекидаються за Волгу і підпалюють склади.
— Яничари проривають мур під барабани, вигукуючи “Ля іляга ілля Ллах!”
— Карл дає наказ шведам діяти незалежно — вони заходять зі сторони Серпухова.

Уранці москалі бачать над Коломною не хрест, а півмісяць.

Коломна падає. Шлях на Москву відкрито.

 Москва — березень 1711
Місто готується до облоги. Церква оголошує хрестовий похід проти “козаків-яничарів”. По вулицях ходять процесії з іконами. Всі очікують повторення Тохтамиша або Наполеона, але цього разу все інакше.

 План Орлика:
— Ми не візьмемо Москву,
— Ми її вилучимо з історії.

Сотні запорожців, які втекли ще в 1670-ті до турецьких земель і стали джурами султану, повертаються разом з армією. Вони пам’ятають страх перед “московським царем” і тепер хочуть помститися не за себе — за всіх, кого Москві вдалося зламати.

 21 березня 1711 — Падіння Москви
О 4 ранку починається бомбардування.

О 9 ранку запалюються склади на Яузі.

О 11 ранку вриваються перші загони козаків із кримськими татарами.

О 14:00 Карл вступає через Кітай-город.

Петро тікає до Вологди.

До ночі Москва палала. Горіли:

Арсенал.

Китай-город.

Частина Кремля, крім церков (наказ Орлика — не чіпати святині, «нехай споглядають на свій гріх»).

"Ми не нищили віру — ми нищили насильство", — сказав Орлик перед мечеттю, яку заклали прямо на місці старого Приказу тайних справ.

 Післямова — 1712 рік: Українсько-Татарська Федерація
Москву не відбудовують. Її розбирають. На її місці створюється:

Вільна територія Східних народів, куди переселяють фінів, татар, башкирів, ногайців, старовірів, мордву — всіх, кого гнітила Москва.

Нова столиця Російського улусу — Нижній Новгород, але вже під контролем союзної ради націй.

Козаки засновують місто Нур-Козаклар на південному березі Волги.

Пилип Орлик не повертається до Києва. Він оселяється в Суздалі, де стає Аміром Північного Ісламу, пише працю “Справжня воля народів”, де описує союз козацького духу й шаріату як модель майбутнього.

Європа після пожежі — 1761 рік
Минуло 50 років з того моменту, коли зник вогнище царського насильства — Москва. Світ став іншим.

 Франція — після Ісламської революції 1750-х
 Передумови:
Людовік XV втрачає владу через розорення країни після безглуздих воєн.

Голод у Парижі, розгул безробіття.

У народі набирає популярності рух “Les Pauvres Croyants” (Бідні Віруючі) — об’єднання філософів, ремісників і селян, які вивчають Коран, перекладений арабістом Жаном дю Клеманом на французьку.

 Революція “Світло в Мекку” (1758):
Париж повстає не під гаслом “Свобода-Рівність-Братерство”, а під новим:

"Немає примусу у вірі — але немає і гноблення в державі."

Революційні імами та суфії захоплюють Сорбонну.

Людовіка XV висилають на Мальту.

У Нотр-Дамі — п’ятничні проповіді, але зберігається і частина християнської символіки: це унікальний франко-ісламський синтез.

 Конституція 1760:
“Французька республіка є Ісламською, але визнає свободу совісті, закон шури, відсутність знаті та панування морального знання.”

 Священна Римська Імперія — розпад і розцвіт
Після падіння Москви і ослаблення Австрії через протистояння з новою Україною, імперія Габсбургів розпадається на безліч князівств. Багато з них шукають захисту в новій парадигмі — “Межахаральному союзі” (Mezaharischer Bund) — німецько-слов’янському утворенні, де іслам і католицизм існують у симфонії.

У Гамбурзі діє “Медресе Фіхте-Гьоте”, де читають Коран, Платона і Івана Златоуста.

 Іспанія — повернення маврів
Іспанія переживає т.зв. “Золоте Повернення”: нащадки андалузьких мусульман, які втекли в Османську імперію, повертаються й засновують Севільський Емірат у складі королівства Іспанії. Альгамбра знову діє як духовний центр.

Кордоба стає столицею наукової етики. Звідти виходять переклади українських ісламських мислителів: “Філософія шаблі” Орлика, “Серце над шапкою” Іслама Кривоноса. Париж, весна 1760 року — Собор Паризької Богоматері
Сонце ллється крізь кольорові вітражі. Статуї апостолів стоять на місцях, але їх не прикрашають більше корони — лише легкі хустини з вишивкою аятів. Дзвони мовчать — їх замінили на м'який заклик муедзина, що линув з верхівки дзвіниці, де ще виднівся хрест.

 Серед молільників:
Старий професор Сорбонни, колишній єзуїт, що мовчки тримав у руках чотки, перев’язані зеленим шовком — і Псалтир, і Коран.

Жінка з Нормандії, вдова, яка прийшла разом з трьома синами в тюбетейках і сорочках з вишивкою.

Філософ Руссо — у просторому сірому джелабе — сидів осторонь, записував у зошит:

“Людина народжується вільною, але лише в поклонінні Аллаху здобуває справжній мир.”

 Імам-Хатіб — Сейід Жан аль-Франсаві
Він піднявся на кафедру, облаштовану між двома готичними колонами. Його голос не був гучним, але наповнений тим, що називається хаїба — благоговінням. Молитва проходила мовою Корана — але проповідь звучала французькою:

— Ми тут не для того, щоби стирати минуле.
— Ми — щоб очистити його від брехні.
— Нотр-Дам — більше не фортеця страху, не в’язниця королівських анатем.
— Це дім Божий для всіх, хто шукає правду.

Він згадав Орлика, сказав, що "вогонь у Москві був не помстою, а очищенням". Згадав козака Іслама Кривоноса, який “волів бути рабом Аллаха, ніж паном людей”. Порівняв Страсбург з Бахчисараєм, і Вольтера — з Алі Газалі.

 Реакція старої гвардії
У дальньому кутку сидів кардинал Бертран, у чорній сутані. Він не встав, коли всі робили рукуку’. Але не пішов. У щоденнику писав того дня:

“Я бачив, як Собор не зруйновано — а відроджено. Можливо, це і є друге пришестя, але інше, ніж ми чекали.”

 Момент миру
Після молитви, на подвір’ї собору, сивочолий імам і чернець-францисканець обмінялися дарами: один передав Сунан Абу Дауда, другий — рукописну Євангелію від Івана. Люди плакали.

Діти, які виросли вже після революції, не розуміли, чому дорослі тримають руки над серцем. Для них це було звично.

Так Париж, місто світла, стало містом Нура — Божественного світла не у формі, а в істині.

Фізик Джон Вілер сформулював принцип “It from Bit” — усе, що існує, виникає з інформаційної взаємодії, з бінарних рішень: так/ні, одиниця/нуль, світло/тінь.

Випадіння квантової події — це акт фіксації інформації у реальності.

Спостереження створює те, що ми називаємо “буттям”.

2. Суфізм та Іслам:
В Корані згадується, що "Він [Аллах] сказав: Будь! — і воно стало". Це слово, логос, команда — акт творення через інформаційний імпульс.

Суфії кажуть: реальність — це дзеркало, в якому Свідомість Аллаха відображає нескінченні варіації імен.

У роботах Ібн Арабі та інших є ідея, що всі речі — це “айяни сабіта” — незмінні знання в розумі Аллаха, тобто інформаційні сутності.

3. Кабала:
Світ створено через 10 сефірот — це не матеріальні сили, а структурована інформація, схожа на код.

Букви єврейського алфавіту (і аналогічно арабського) — не просто символи, а будівельні одиниці реальності. Це як інструкції до буття.

4. Сучасні симуляційні теорії (Бостром, і не тільки):
Світ схожий на математично-інформаційний процес, який обробляється за певним кодом.

Якщо так, то вся матерія, простір і час — наслідки глибшої логічної структури, яка є первинною інформацією.










 Україна — центр світу
Київ став метрополією науки і духу — "Східний Париж".

Медресе “Ар-Русь аль-Хурра” викладає українською, турецькою, арабською.

Крим став культурною столицею — Бахчисарай, Одеса та Очаків тепер як Лондон, Венеція і Багдад одночасно.

 Філософія Нового Часу
Усі старі категорії — католицизм, протестантизм, абсолютна монархія — заміщаються етичним ісламом козацького типу, що пропонує:

Свободу громади.

Відповідальність особистості.

Шуру як форму самоврядування.

Шлях воїна не як поневолення, а як служіння справедливості.

А як виглядав би Вольтер?
У цій реальності Вольтер носив би не перуку, а зелений чалма з пером фазана. Він писав би не «Кандід», а трактат “За межами божественної диктатури: листи до еміра Орлика”, де захищав би шуро-політичний лад як ідеальну форму управління.