Біла невимовність аркушів,
Подих перший із поза,
Чисте поле, сяйво для віршів,
Мрій моїх свята межа.
Руки знову тягне до пера,
Вир чекає і мовчить,
Птах думок летить і знов стражда,
Крапля впала і бринить.
Ніч проходить. Ранок світлом б’є,
У душі нема примар,
Тихо, серце радісне моє!
Слово впало на вівтар.
Час завмер, чекає каяття,
Кожен подих відтепер
Щастя моє, і краса життя,
Пісня плине до джерел.
Муки поета
© Copyright: Татьяна Раевская, 2025
Свидетельство о публикации №225071900936
Свидетельство о публикации №225071900936
Рецензии
