болтовня

І все ж, намагання якось осмислити свій досвід не полишають.
Це зайве, не зайве, коли говорю не-я. Хоча для світу це й є зайве.
Я б лише не хотіла бути винятковою, лише відданою. Лишатися у незгасимому доторку як спійманою. Чесне слово, я не намагалася, не робила титанічних зусиль. Моє море вітало й штиль, й великі внутрішні бурі. Й рибин мовчання, й промовисті структури. І в усіх протилежностях не бачило сварки. Лише чарки як на банкеті. А в цих посудинах - щось як в куплеті "dividing soldiers from the fisherman". Я не налаштовувала антен, не продукувала соки як квітка. Я не уявляла чітко, де я. Дивилася інколи на Медею, вдивлювалася з дистанцією від неї. Але зі співчуттям. За життя поплатилась життям. І ці спроби, намагання винести плоди із досвіду не полишають. Це мої справжні діти, які не заважають. Мамі бути й дитиною. Вже не буде так, що я однією дниною та й все забуду. Зійти з розуму це не найстрашніше. Найжахніше зійти з п'єдесталу заради буденності, вірити в гірше, відмовитись від майстерності. Майстерності інтерпретації того, що не може схопити мова.