Кузька, Рыжий и июльское, грозовое

"Ну ти, брате, даєш!"-обережно виліз переляканий Кузька з-під ліжка, де вони разом з котом ховалися від шалених звуків, які цілу годину було чути з вулиці. Голова Рижого з круглими очима вигулькнула слідом за Кузьмою.
Липень розгублено розвів руками, мовляв, що я мав робити, коли вони самі напросилися в гості і влаштували отаку вечірку.
Хто вони, питаєте? Ой, такі гості, що аж страшно! Грім, стиляга такий, з довгим волоссям, в рокерських круглих окулярах і з стильною пов'язкою на голові, Шалені Вітри, розхристані і в модних рваних джинсах, дуже модна, в довгому платті і з короною на голові Блискавка і довгоногий, в серебристому комбінезоні, Дощ.
Прийшли, принесли з собою все, що потрібно для рокерського концерту. Грім налаштовував свої барабани, незадоволено позираючи на Блискавку, яка завжди поспішала, покрикував на Вітрів, що рано почали свою партію. А потім...що почалося потім! Грім почав якусь нову, нікому не відому рок-оперу, під яку Вітри шаленіли-танцювали, викидували такі колінця, що у Кузьки і Рижого дух перехоплювало і серце падало кудись униз. Спочатку вони сиділи на підвіконні, зі страхом і цікавістю спостерігаючи за цим шаленством, але коли велика гілка з верби пролетіла по вулиці і десь впала, а за дощовою стіною нічого не стало видно,  друзі миттю опинилися під ліжком, на м'якому килимку. Кіт заплющив очі і тремтів, а Кузька гладив його по голові і розказував казки, читав дитячі віршики і обіцяв, що після цього страхіття вони підуть в гості до Липня і все буде добре.
А Липень сидів під старою ялиною, намагаючись заспокоїти непрошених гостей та в нього нічого не виходило. Гості заспокоїлись самі, мабуть, їм набридла одна й та сама мелодія і вони, трохи лаючись одне на одного, збирали свої барабани, гітари, розчісували довге волосся, Блискавка припудрювала носика і поправляла зачіску. Пішли гості, не прощаючись і залишивши після себе купу зламаних гілок, величезні калюжі і сливи з яблуками, які Вітер позривав з гілок.
Липень з полегшенням зітхнув, прибрав до своєї чарівної скриньки сіре суконне покривало, протер до блиску Сонечко і все навкруги засяяло-засміялось, птахи, що тихенько сиділи в своїх гніздах, разом защебетали, стріпуюючи крилами, Їжак виліз з-під пенька і кудись потрюхикав, обходячи калюжі, а діти, вибігши на вулицю в яскравих гумових чобітках, навпаки бігали по калюжах, вимірюючи їхню глибину. Сонечко посміхалось, даруючи намисто з самоцвітів трояндам, ароматним ліліям, скромним чорнобривцям.
"Ну що, йдемо в гості?"-промовив Кузька і друзі вийшли на вулицю. Малий взув свої чобітки і тепер міряв невелички калюжки, а кіт обережно ступав, високо підіймаючи лапки. Його хвіст, пухнастий шикарний хвіст вже потрапив під рясний дощ з куща жасміна і Рижий невдоволено бубонів, мовляв, могли б і підождати трохи. Але скоро його настрій піднявся, бо у Липня на них чекав смачний обід, який мама-Мишка приготувала: рибка смажена, млинці з грибами, картопля з м'ясом! Який кіт відмовиться від такого частування? От і Рижий не міг. Звичайно, за обідом тільки й розмов було про цю страшну грозову вечірку. Мишенята розказували, як вони ховались в шафі і як мама співала їм пісеньку, тато-Мишка читав новини в "Лісовому віснику ", а Сорока з Сойкою, крик яких було чути через вікно, пліткували про те, як велика береза впала прямо на лісову дорогу в сусідньому лісі. А мама-Мишка переживала, що Вітер пошарпав її улюблену троянду і тепер вона буде довго оговтуватись.
Нарешті компанія трохи підкріпилась, відпочила і заспокоїлась. Можно і погуляти. І Липень запропонував покататись. На кареті, звичайно. "Але спочатку приберемо, помиємо посуд, бо ж мама з нами поїде",-сказав Липень і надягнув фартуха.
Побажаємо гарної прогулянки і зустрінемось з друзями пізніше.