Кузька, Рыжий и встреча с Августом

Липень чекав приятелів і потихеньку складав свої речі-чарівна скринька стояла перед ним на килимі і там уже розмістились липневі вечори, ніжні прохолодні ранки, спекотні дні. Липень обережно поклав букети лілій і дуже ароматні пучечки лаванди. Свято Івана Купала примостилось поруч з купальськими вінками і містичним голосом лякало всіх страшними історіями.
Мама-Мишка спекла Липню в дорогу смачну паляничку, а Заєць приніс глечик меду, який передали з пасіки старого Ведмедя.
Кузька з Рижим теж прийшли не з порожніми руками. На згадку про чудово проведені деньки хлопці принесли альбом з фотографіями. "Ми старались",-промуркотів кіт. "Будеш згадувати нас",- обійняв Кузька друга. А фотографії були яскраві, живі, веселі, навіть ті, з грозової вечірки!
Мама-Мишка тим часом приготувала обід і запросила компанію за стіл. За обідом Липень, загадково посміхаючись, пообіцяв прощальний сюрприз. Малі Мишенята радісно заплескали в долоньки, питаючи в мами дозволу. "Поїдуть всі!"-засміявся Липень і змахнув чарівною паличкою. Карета, прикрашена квітами і стрічками, вже чекала мандрівників. Лунала тиха музика, легенький вітерець грався різнокольоровими стрічками і попереду була пригода.
Липню хотілось попрощатися з Лелечим сімейством, з Бобрами і Жабками,  побажати всього найкращого Дятлу і Сойці з Сорокою, і новому знайомому Одудові, пообіцяти Білці і малим Білченятам зустрітися через рік, тому він придумав цю мандрівку на кареті.
Друзі були в захваті, бо ж вони милувалися такою красою: різнокольорові яскраві луки, копиці сіна, озеро, де між зеленими качалками граються в жмурка каченята. " Ви ж не забудьте насушити качалок",-нагадав Липень приятелям і Кузька кивнув:"Та не забудемо, насушимо, зробимо приємне Хазяйці". Бо ж він пам'ятав, як Хазяйка на дєвішніку з подругами згадувала ці качалки і як вони в дитинстві ходили з ними в літній кінотеатр.
Над річкою карета зробила віраж і Жабеня радісно затанцювало на широкому листку лілії, махаючи лапками :"До зустрічі через рік!"
"Ой, дивіться-соняхи!"-закричав Кузька і показав вниз, на яскраво-жовте, сонячно-тепле соняхове поле. Соняхи, ці неймовірно-прекрасні соняхи посміхались Сонечку, небу, Лелекам і Ластівкам, Липню, Бджолам і Метеликам. Над полем звучала чарівна мелодія, неначе тисячі кришталевих дзвоників одночасно задзвеніли в тендітних ручках маленьких фей і ельфів-то неймовірні Бджілки-трудівниці збирали ароматний нектар для цілющого меду. Карета повільно летіла над полем і Кузька міг спокійно фотографувати Бджілку, Джмеля в смугастому костюмі і Метелика з яскравими крилами.
Друзі побували ще біля пшеничного поля, подивились, як збирають майбутні булочки, завітали до лісу, де Липень попрощався з лісовими жителями і повернулись додому, бо на чергування вже заходив Вечір і скоро-скоро пора вирушати в дорогу.
Друзі сиділи на лавці під старою ялиною і насолоджувались смачним гарячим шоколадом. На небі посміхався яскравий Місяць, кокетуючи з Зорями, хор Цикад репетирував нову пісню, повітря пахло...літом, спокоєм і Серпнем, що вже прилетів і обіймає брата, Кузьку з котом. Карета Серпня прикрашена туманним серпанком, ароматним яблучним шлейфом і зорепадами.
Ну здрастуй, Серпень!