Гра сторiч

         XI сторіччя зробило черговий хід:
- Хрестові походи! Саме під час моєї каденції цілі міста випалювали вщент, прикриваючись іменем Бога!
- Теж мені здобуток! – гидливо пхикнуло I сторіччя. – Під час мого правління Бога розіп’яли. Як тобі таке?
- Але ж при тобі Господь і воскрес, - слушно зауважило стримане XVI сторіччя. – Тож здай карти, і виходь з гри.
- Там іще вулкан Везувій зруйнував Помпеї … - ще щось бубніло I сторіччя, мляво цямкаючи вустами, та карти все-таки довелося здати. 
- Варварське нашестя! – заявило III сторіччя без особливої надії на перемогу.
- Падіння імперій! – нагадало V століття, - Вимушене переселення цілих народів.
- Монгольська навала на Європу! – пошпурило карту століття XIII.
- Але й готичне мистецтво виникло при  тобі, а багато хто з нас досі любить готичний стиль, чи не так? – заручилося підтримкою інших гравців помірковане XVI сторіччя.
- Чума! – нетерпляче вигукнуло XIV століття, заздалегідь передчуваючи перемогу, - Понад сто мільйонів смертей! Зважте, що тоді на планеті жило усього триста сімдесят мільйонів людей. Понад чверть усього населення Землі гиґнуло. Перемога за мною!
- Але ж при тобі й почалася епоха Відродження, - нагадало вишукане XVI сторіччя. – Що передувало епосі географічних відкриттів та культурного Ренесансу. Так що охолонь і дай зробити хід іншим гравцям.
- Тридцятирічна війна! – виклало свою головну карту XVII століття.
- Наполеонівські війни! – перебило ставку XIX сторіччя.
- Серйозно?!? – щиро здивувалося XX століття, владно жбурнувши поверх накиданих здобутків пару своїх жахливих карт, - Дві світові війни!
        Второпавши вагомість аргументів XX сторіччя, інші гравці почали сперечатися та чубитися, марно намагаючись побити карти солідного гравця.   
        І тільки XXI сторіччя спокійно споглядало увесь той шарварок, загадково посміхаючись. У цій грі у нього на руках були усі козирі.

 Источник: https: / / poembook.ru/poem/3291940